Фомін Петро Іванович

ФОМІ́Н Петро Іванович (20. 06. 1930, с. Жихарево, нині Орловської обл., РФ — 05. 10. 2011, Київ) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1971), професор (1981), член-кореспондент НАНУ (1990). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1982). Державна премія України в галузі науки і техніки (2006), премії імені М. Барабашова АН УРСР (1989) та імені Д. Волкова НАНУ (2012). Закінчив Харківський університет (1953). Працював 1957—72 у Харківському фізико-технічному ін­ституті АН УРСР; 1972—74 — старший науковий спів­робітник, 1974—2001 — завідувач, 2001—11 — головний науковий спів­робітник від­ділу астрофізики та елементарних частинок Ін­ституту теоретичної фізики НАНУ (Київ); водночас 1996—98, 2001—11 — завідувач теоретичного від­ділу Ін­ституту прикладної фізики НАНУ (Суми). Дослідже­н­ня Ф. присвячені актуальним про­блемам гравітації, астрофізики і космології, квантової теорії поля і теорії елементарних частинок. Спільні з О. Ахієзером і М. Шульгою праці з когерентних ефектів у гальмівному ви­промінюван­ні на монокри­сталах лягли в основу нового під­ходу до опису когерентних явищ при високих енергіях. Для праць Ф. у галузі астрофізики і космології характерним є широке залуче­н­ня результатів і принципів загальної теорії від­носності, фізики високих енергій і квантової теорії поля до поясне­н­ня конкретних астрофізичних і космологічних спо­стережень. 1973 вперше у світі показав, що обʼ­єд­на­н­ня принципів загальної теорії від­носності і квантової теорії поля призводить до явища гравітаційної не­стійкості фізичного вакууму — принциповій можливості народже­н­ня просторово-за­мкнутих Всесвітів із вакууму. За­пропонований ним квантово-польовий під­хід до космологічної про­блеми нині становить основу квантової космології. Для виріше­н­ня про­блеми високо­енергетичної активності таких обʼєктів, як квазари, радіогалактики, ядра активних галактик, особливо природи характерної для них активності у ви­гляді релятивістських струменів, залучив ідею про існува­н­ня у фізичному вакуумі квантово-польових конденсатів, певною мірою подібних до квантових конденсатів в теорії надплин­ності. Врахува­н­ня взаємодії квантованих вихорів з між­зоряними газопилових хмар до­зволило пояснити генерацію релятивістських електронів, феномен «надсвітлових» рухів. Праці з фізики елементарних частинок і квантової теорії поля в основному присвячені досліджен­ню структури фізичного вакууму і прояву його властивостей у різних фізичних процесах. У квантовій електродинаміці отримав важливі результати, повʼязані з дослідже­н­ням радіаційних вакуумних ефектів у високих порядках теорії збурень для процесів роз­сіюва­н­ня у зоні високих енергій, а також з дослідже­н­ням про­блем роз­ходже­н­ня і структури поля на малих від­станях методами, що виходять за рамки стандартної теорії збурень. Разом із спів­робітниками вперше роз­вʼязав про­блему «над­провід­ного типу» для ферміон­ного спектра в квантовій електродинаміці. Активно працював над про­блемою каузальної квантової механіки.

Завантажити статтю