Ситенко Юрій Олексійович

Визначення і загальна характеристика

СИТЕ́НКО Юрій Олексійович (02. 05. 1951, Харків — 05. 10. 2023, Київ) — фізик. Син О. Ситенка. Доктор фізико-математичних наук (1993), професор (2016), член-кореспондент НАНУ (2018). Державна премія України в галузі науки і техніки (2006), премія імені К. Синельникова НАНУ (2001). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1973). Відтоді працював в Інституті теоретичної фізики НАНУ (Київ): 2002–23 — завідувач відділу теорії ядра і квантової теорії поля. Наукові дослідження стосуються квантової теорії поля, фізики елементарних частинок, гравітації, астрофізики та фізики конденсованого стану речовини. Запропонував і розвинув (спільно з П. Фоміним, В. Гусиніним і В. Міранським) мікроскопічну теорію динамічного порушення симетрії в калібрувальних моделях, на основі якої пояснив виникнення динамічних мас кварків у квантовій хромодинаміці та знайшов умови виникнення ієрархії мас у моделях великого об’єднання сильних, слабких та електромагнітних взаємодій; дослідив вплив граничних умов, зовнішніх полів і геометрії базового простору на властивості основного стану (вакууму) у квантовій теорії поля; започаткував і розвинув теорію поляризації вакууму сингулярними зовнішніми полями, що застосовують як у фізиці частинок, космології та астрофізиці, так і у фізиці вуглецевих наноструктур. Показав, що сингулярний магнітний вихор індукує у вакуумі струм, густину енергії, кутовий момент, ферміонний заряд та ферміон-антиферміонний конденсат, визначив вплив температури на індуковані квантові числа; знайшов ефекти поляризації вакууму космічною струною — топологічним дефектом, що виникає внаслідок фазового переходу на ранній стадії космологічної еволюції; вперше побудував теорію електронних властивостей графену з топологічним дефектом, визначив густину квазічастинкових станів і знайшов ефекти поляризації основного стану електрон-діркових збуджень у графітовому наноконусі; дослідив проблему порушення СРТ і лоренцової симетрії, встановив зв’язок між параметрами порушення симетрій у ферміонному й бозонному секторах калібрувальних моделей фундаментальних взаємодій.

Завантажити статтю