СИТЕ́НКО Юрій Олексі­йович (02. 05. 1951, Харків — 05. 10. 2023, Київ) — фізик. Син О. Ситенка. Доктор фізико-математичних наук (1993), професор (2016), член-кореспондент НАНУ (2018). Державна премія України в галузі науки і техніки (2006), премія імені К. Синельникова НАНУ (2001). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1973). Від­тоді працював в Ін­ституті теоретичної фізики НАНУ (Київ): 2002–23 — завідувач від­ділу теорії ядра і квантової теорії поля. Наукові дослідже­н­ня стосуються квантової теорії поля, фізики елементарних частинок, гравітації, астрофізики та фізики конденсованого стану речовини. За­пропонував і роз­винув (спільно з П. Фоміним, В. Гусиніним і В. Міранським) мікро­скопічну теорію динамічного поруше­н­ня симетрії в калібрувальних моделях, на основі якої пояснив виникне­н­ня динамічних мас кварків у квантовій хромодинаміці та зна­йшов умови виникне­н­ня ієрархії мас у моделях великого обʼ­єд­на­н­ня сильних, слабких та електромагнітних взаємодій; дослідив вплив граничних умов, зовнішніх полів і геометрії базового простору на властивості основного стану (вакууму) у квантовій теорії поля; започаткував і роз­винув теорію поляризації вакууму сингулярними зовнішніми полями, що за­стосовують як у фізиці частинок, космології та астрофізиці, так і у фізиці вуглецевих нано­структур. Показав, що сингулярний магнітний вихор індукує у вакуумі струм, густину енергії, кутовий момент, ферміон­ний заряд та ферміон-антиферміон­ний конденсат, ви­значив вплив температури на індуковані квантові числа; зна­йшов ефекти поляризації вакууму космічною струною — топологічним дефектом, що виникає внаслідок фазового пере­ходу на ран­ній стадії космологічної еволюції; вперше побудував теорію електрон­них властивостей графену з топологічним дефектом, ви­значив густину квазічастинкових станів і зна­йшов ефекти поляризації основного стану електрон-діркових збуджень у графітовому наноконусі; дослідив про­блему поруше­н­ня СРТ і лоренцової симетрії, встановив звʼязок між параметрами поруше­н­ня симетрій у ферміон­ному й бозон­ному секторах калібрувальних моделей фундаментальних взаємодій.