Ситенко Олексій Григорович

Визначення і загальна характеристика

СИТЕ́НКО Олексій Григорович (12. 02. 1927, с. Нові Млини Батуринського, нині Ніжинського р-ну Чернiгівської обл. — 11. 02. 2002, Київ) — фiзик. Батько Ю. Ситенка. Доктор фізико-математичних наук (1959), професор (1961), академік НАНУ (1982). Заслужений діяч науки і техніки України (1996). Державна премія України в галузі науки і техніки (1992), премії імені К. Синельникова АН УРСР (1976) та імені М. Боголюбова НАНУ (1994), міжнародна премія імені В. Тірінга (2000). Державні нагороди СРСР. Закiнчив Харкiвський університет (1949), де 1952–61 й працював: 1960–61 — професор кафедри теоретичної фізики. 1961–67 — завідувач вiддiлу теоретичної ядерної фізики Iнституту фiзики АН УРСР; 1968–2002 — завідувач вiддiлу теорії ядерних реакцій, 1988–2002 — директор Iнституту теоретичної фiзики НАНУ (обидва — Київ); одночасно 1964–74 — завідувач, 1975–2002 — професор кафедри теорії ядра та елементарних частинок Київського університету. Головний редактор «Українського фiзичного журналу» (1988–2002). Іноземний член Королівської Шведської АН (1991), почесний член Угорської АН (1997), член Американського фізичного товариства (1992). Наукові дослідження у галузі теоретичної ядерної фiзики, фiзики плазми та радiофiзики. Побудував теорiю прямих ядерних реакцiй; передбачив дифракцiйне розщеплення нейтрона (спiльно з О. Ахiєзером); створив теорiю дифракцiйних ядерних процесiв при високих енергiях (теорiя Ситенка–Глаубера); сформулював iнтегральні рiвняння для системи трьох нуклонiв з урахуванням спiнiв та iзоспiнiв частинок (разом з В. Харченком); вивчив iнклюзивне розсiяння елекронiв на ядрах при високих енергiях; розробив електродинамiку магнетоактивної плазми, вперше для якої ввiв тензор дiелектричної проникності з урахуванням просторової та часової дисперсiї; визначив iнтенсивнiсть черенкiвського випромiнювання електричним зарядом при проходженні через феродiелектрики та магнiтоактивні середовища; розвинув теорiю електромагнiтних флюктуацiй у плазмі та передбачив у нiй комбiнацiйне розсiяння електромагнiтних хвиль; сформулював флюктуацiйно-дисипативну теорему для нерiвноважної плазми; розвинув теорiю нелiнiйних процесiв, яку застосував для опису турбулентної плазми. Один з iнiцiаторiв-засновникiв проведення Мiжнародних конференцiй з фiзики плазми (від 1971). Активний прихильник вживання української мови в науцi, культурі та всiх сферах життя. Був серед 139 тих, хто 1989 направив керiвникам радянського уряду і партiї листа з протестом проти закритих судових процесiв і репресiй над українською iнтелiгенцiєю.

Завантажити статтю