Сергій

СЕ́РГІЙ (Страгородський Іван Миколайович; 11. 01. 1867, м. Арзамас, Росія — 15. 05. 1944, Москва) — церковний діяч РПЦ. Закінчив Санкт-Петербурзьку духовну академію зі ступенем кандидата богослов’я (1890), на 4-му курсі прийняв чернечий постриг. Був членом Православної духовної місії у Японії; від 1893 — виконувач обов’язків доцента кафедри Святого Писання Санкт-Петербурзької духовної академії та виконувач обов’язків інспектора Московської духовної академії; від 1894 — настоятель російської посольської церкви в Афінах у сані архімандрита. 1895 отримав ступінь магістра богослов’я. 1897 вдруге призначений до Японії. Від 1899 — інспектор, від 1901 — ректор Санкт-Петербурзької духовної академії. У тому ж році хіротонізований на єпископа. Від 1905 — єпископ Фінляндський і Виборзький; від серпня 1917 — архієпископ, від листопада — митрополит Владимирський і Шуйський. 1922 ув’язнений. Після звільнення від 1924 — митрополит Нижньогородський; від 1925 — заступник патріаршого місцеблюстителя. 30 листопада 1926 знову ув’язнений. Домовився із ГПУ про спільні дії, 27 березня 1927 звільнений, увійшов в управління Церквою. 29 липня 1927 виступив із Декларацією митрополита Сергія 1927 про політичну лояльність РПЦ до радянської влади, що спричинило церковний розкол. Однак формальна легалізація не врятувала Церкву від подальшого нищення. Після зустрічі із Й. Сталіним і низки домовленостей у вересні 1943 на архієрейському Соборі обраний Патріархом Московським і всієї Русі, очолив церковний рух на всебічну підримку влади.

Рекомендована література

1. Lemesevskij Manuil, Metropolit. Die Russischen Orthodoxen Bischofe von 1893 bis 1965: Bio-Bibliographie. Erlangen, 1989;
   Google Scholar Internet
2. Акты Святейшего Тихона, Патриарха Московского и Всея России, позднейшие документы и переписка о каноническом преемстве высшей церковной власти, 1917–1943: Сб. Ч. 1–2. Москва, 1994.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю