Чернієнко Галина Володимирівна
Визначення і загальна характеристика
ЧЕРНІЄ́НКО Галина Володимирівна (18. 01. 1954, смт Товсте, нині с-ще Чортківського р-ну Тернопільської обл.) — перекладачка. Членкиня НСПУ (2009). Премія імені Г. Сковороди Посольства Франції в Україні (2006, за переклад роману «Брат Франциск» Ж. Ґріна; 2015, роман «Індиго» Ж. де Кортанза). Лауреатка номінацій «Кращий переклад року» (2010, роман «Потоп» Ж.-М. Ле Клезіо) та «Красне письменство» (2011, роман «Золотошукач» Ж.-М. Ле Клезіо). Закінчила Чернівецький університет (1977), Київський будівельний технікум (1989). Працювала в проєктно-технологічному інституті «Укроргтехбуд» (1978–87); Центральному бюро науково-технічної інформації Міністерства будівництва України (1987–95; обидва — Київ); Київському лінгвістичному університеті (1995–98); від 1998 — у Київському університеті імені Т. Шевченка: доцент кафедри теорії та практики перекладу романських мов. Наукова діяльність: французька мова та методика її викладання; теорія і практика, редагування та критика перекладу; перекладознавство; лінгвокраїнознавство. Уклала навчальні посібники й підручники «Людина, її зовнішність та моральне обличчя» (2001), «Qui bien commence vite avance» (2003; 2014), «Чистісінька правда з казок Марселя Еме, або Молоко людської ніжності» (2008), «Чарівний світ дивовижних тварин у казках Марселя Еме» (2009), «Практикум з редагування перекладу» (2023). Переклала українською мовою з французької романи «Брат Франциск» Ж. Ґріна (2006), «Ісусове життя» Ф. Моріака (2009), «Потоп» (2010) та «Золотошукач» (2011) Ж.-М. Ле Клезіо, «Індиго» Ж. де Кортанза (2014), «Тавро» П. Рєзнікової (2016), «Блукальці: українська хроніка» Л. Ґійома (2019; усі — Київ). Чимало її перекладів з передмовами опубліковано у журналі «Всесвіт»: роман «Знайти слова» М. Кардиналь (2002, № 1–2), новели «Левіафан» Ж. Ґріна (2009, № 1–2), «Останнє кохання хана Ченгі» М. Юрсенар (2010, № 7–8; обидві — у співавт.), філософські казки «Знуджений принц» (2012, № 3–4) та «Принцеса, у якої виникло бажання» (2012, № 11–12) Ж. Жіоно тощо. Авторка статей в ЕСУ.
Додаткові відомості
- Основні праці
- З досвіду перекладача французької художньої прози // Вісн. Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка. 2009. № 42; Робер Деснос, з французьким шармом // Слово Просвiти. 2009. № 43; На схилі гори, як на схилі літ // Всесвіт. 2010. № 7–8; Майєвтика, або Психоаналіз від Мішеля Турньє // Там само. 2011. № 3–4; Закоханим серцем // Літературна Україна. 2011, 8 верес.; Нудьга чи жорстокість // Всесвіт. 2012. № 3–4; Конотація чи імпліцит // Там само. № 11–12; Повернення маленького принца = Le retour du petit prince // Стиль і переклад: Зб. наук. пр. К., 2014. Вип. 1; Щодо перекладацької точності ключових лексичних одиниць = A propos de l’exactutude traductrice des unités lexicales à quelques sens // Там само. 2015. Вип. 2; Пам’яті талановитого перекладача французької поезії Ткаченка В. І. // Всесвіт. 2021. № 9–12; Скарби майстерності // Стиль і переклад: Зб. наук. пр. К., 2022. Вип. 8.