Федоренко Євген Васильович

Визначення і загальна характеристика

ФЕДОРЕ́НКО Євген Васильович (псевд.: Євген Слобожанин, Євген Берловський; 28. 01. 1929, с. Одринка Нововодолазького, нині Харківського р-ну Харківської обл. — 01. 08. 2017, м. Морріс-Плейнс, шт. Нью-Джерсі, США) — славіст, громадський діяч, публіцист. Іноземний член НАПНУ (1999). Науковий секретар УВАН, член управи НТШ. Член НСПУ. Під час 2-ї світової війни вивезений з родиною на примусові роботи до Німеччини, де залишився після її закінчення. Навчався у гімназіях у м. Пассау та Реґенсбурґ. 1955 отримав ступінь магістра політичних і дипломатичних наук у Лювенському католицькому університеті в Бельгії за працю «Україна і мирна конференція в Парижі 1919–1923 рр.». Під час навчання очолював курінь «Пласту» імені Б. Хмельницького, був головою Національного союзу українських студентів у Бельгії (1951–53) і Центрального комітету Об’єднання демократичної української молоді, членом Товариства імені М. Грушевського. 1955 переїхав до США. 1962 отримав ступінь магістра зі слов’янських мов і літератури у Фордгамському університеті (1962–69 навчався за цим же фахом у Нью-Йоркському університеті), 1971 — докторат з української літератури в УВУ за працю «Михайло Коцюбинський як новеліст у зрілому періоді своєї творчості». Викладав у Нью-Йоркському (1963–65) і Ратґерському (1963–77) університетах та УВУ; був професором Коледжу штату Нью-Джерсі (1977–80), співробітником Федерального департаменту юстиції (1980–95). За сумісництвом — член редколегії журналу «Молода Україна» (1956–62), співробітник радіо «Свобода» (1962–65), позаштатний співробітник Українського відділу радіо «Голос Америки» (1969–76), редактор журналу «Рідна школа» (1978–2016). Голова управи Шкільної ради при Українському конгресовому комітеті Америки (1983–2016), де також очолював програмну і видавничу комісії. Автор праць «Стилеві шукання Михайла Коцюбинського» (1975), «Рух опору і самооборони в Україні» (1977; обидві — Торонто); співавтор, упорядник і редактор видань «Хрестоматія української літератури 20 ст.» (1978; 1997), «Іван Франко — митець і мислитель» (1981), «Слово Рідне» (1984), «Княжа доба» (1992; усі — Нью-Йорк), «Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.» (т. 1–4, К., 1994–95), «Збірник в шану Василя Лева» (Л., 1996), «Новітня історія України. 1945–98», «Козацька доба», «Граматика української мови» (усі — Нью-Йорк, 2000). Автор численних статей у періодиці, зокрема часописах «Свобода», «Українські вісті», «Дивослово», «Березіль».

Завантажити статтю