ФЕДОРЕ́НКО Євген Васильович (псевд.: Євген Слобожанин, Євген Берловський; 28. 01. 1929, с. Одринка Нововодолазького, нині Харківського р-ну Харківської обл. — 01. 08. 2017, м. Мор­ріс-Плейнс, шт. Нью-Джерсі, США) — славіст, громадський діяч, публіцист. Іноземний член НАПНУ (1999). Науковий секретар УВАН, член управи НТШ. Член НСПУ. Під час 2-ї світової війни вивезений з родиною на примусові роботи до Німеч­чини, де залишився після її закінче­н­ня. На­вчався у гімназіях у м. Пас­сау та Реґенсбурґ. 1955 отримав ступінь магістра політичних і дипломатичних наук у Лювенському католицькому університеті в Бельгії за працю «Україна і мирна конференція в Парижі 1919–1923 рр.». Під час на­вча­н­ня очолював курінь «Пласту» імені Б. Хмельницького, був головою Національного союзу українських студентів у Бельгії (1951–53) і Центрального комітету Обʼ­єд­на­н­ня демократичної української молоді, членом Товариства імені М. Грушевського. 1955 пере­їхав до США. 1962 отримав ступінь магістра зі словʼянських мов і літератури у Фордгамському університеті (1962–69 на­вчався за цим же фахом у Нью-Йоркському університеті), 1971 — докторат з української літератури в УВУ за працю «Михайло Коцюбинський як новеліст у зрілому періоді своєї творчості». Викладав у Нью-Йоркському (1963–65) і Ратґерському (1963–77) університетах та УВУ; був професором Коледжу штату Нью-Джерсі (1977–80), спів­робітником Федерального департаменту юстиції (1980–95). За сумісництвом — член редколегії журналу «Молода Україна» (1956–62), спів­робітник радіо «Свобода» (1962–65), позаштатний спів­робітник Українського від­ділу радіо «Голос Америки» (1969–76), редактор журналу «Рідна школа» (1978–2016). Голова управи Шкільної ради при Українському кон­гресовому комітеті Америки (1983–2016), де також очолював про­грамну і видавничу комісії. Автор праць «Стилеві шука­н­ня Михайла Коцюбинського» (1975), «Рух опору і само­оборони в Україні» (1977; обидві — Торонто); спів­автор, упорядник і редактор ви­дань «Хрестоматія української літератури 20 ст.» (1978; 1997), «Іван Франко — митець і мислитель» (1981), «Слово Рідне» (1984), «Княжа доба» (1992; усі — Нью-Йорк), «Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.» (т. 1–4, К., 1994–95), «Збірник в шану Василя Лева» (Л., 1996), «Новітня історія України. 1945–98», «Козацька доба», «Граматика української мови» (усі — Нью-Йорк, 2000). Автор числен­них статей у періодиці, зокрема часописах «Свобода», «Українські вісті», «Дивослово», «Березіль».