Паланка
ПАЛА́НКА — село Уманського району Черкаської області. У травні 2017 шляхом обʼєднання Паланської, Берестовецької, Городецької, Громівської, Кочержинської, Кочубеївської, Максимівської та Томашівської сільських рад утворено Паланську сільську громаду, до якої згодом приєднали Юрківську, а у червні 2020 — Антонівську, Іванівську (з с. Яроватка), Краснопільську, Піковецьку, Посухівську, Родниківську, Черповодську (усі — Уманського р-ну) та Синицьку (Христинівського р-ну) сільські ради. Нині до громади належить 18 сіл, її площа 491,4 км2, станом на січень 2024 — 14 507 мешканців. П. знаходиться на р. Паланка (притока Уманки, басейн Південного Бугу), за 193 км від Черкас і 8 км від Умані. З південного сходу та півночі — ліс. Площа П. 5,2 км2. За переписом населення 2001, проживали 1608 осіб; станом на січень 2024 — 1357 осіб; переважно українці. Поблизу села діє залізнична станція Паланка-2.
У П. та її околицях досліджено 3 поселення трипільської культури, 2 поселення доби бронзи, 2 зольники білогрудівської культури, 3 поселення черняхівської культури та 2 поселення 6—9 ст. Село вперше згадується у писемних джерелах кінця 16 ст. 1596 в лісах між П. та Уманню розташовувався табір С. Наливайка. Жителі брали участь у Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького. У 17 ст. село зазнало руйнувань від частих нападів татарських загонів. Уманський полковник М. Ханенко почав відбудовувати село, за свої кошти звів церкву св. Параскеви (1856 на її місці споруджено Миколаївський храм, донині зберігся камʼяний цоколь). Після 2-го поділу Польщі 1793 відійшло до Російської імперії. 1795 було 147 дворів та 1135 жителів; 1886 — відповідно 304 і 1433; 1900 — 496 і 2508. У 1797—1925 — у складі Київської губ.; 1797—1923 — Уманського пов. 1838—60 — військове поселення. До 1923 належало до Уманської волості. 1902 відкрите земське училище. 1914 мешкали 2508 осіб. Під час воєнних дій 1918—20 влада неодноразово змінювалася. 1923—30 — у складі Уманської округи; 1932—54 — Київської, від 1954 — Черкаської областей; від 1923 — Уманського р-ну. 1923 проживали 3257 осіб. Жителі потерпали від голодомору 1932—33 (встановлено імена понад 600 жертв; освячено памʼятний знак). 30 паланчан репресували, з них 18 розстріляли. Від 1 серпня 1941 до 10 березня 1944 — під німецькою окупацією. Наприкінці серпня 1941 неподалік був утворений концентраційний табір «Уманська яма», де утримували близько 100 тис. радянських військовополонених. На фронтах 2-ї світової війни воювали 334 воїни-земляки, з них 218 загинули. Встановлено меморіал памʼяті. Мешканці відстоювали європейські цінності під час Помаранчевої революції (2004) та Революції гідності (2013—14), брали участь в антитерористичній операції та операції Обʼєднаних сил на Сході України (2014—22), воювали після початку повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну (від 24 лютого 2022).
Нині у П. — загальноосвітній ліцей, дитсадок; Будинок культури, публічна бібліотека; фельдшерсько-акушерський пункт. Памʼятки Паланської громади: городище пізнього середньовіччя (національного значення) та церква св. Параскеви (17 ст.) у с. Максимівка, зольники (9 ст. до н. е. — 4 ст., національного значення), паркові споруди (17—18 ст., національного значення) у с. Синиця, церква Покрови Пресвятої Богородиці (18 ст.) та водяний млин (1903) у с. Городецьке, церква Покрови Пресвятої Богородиці у с. Кочержинці (1904), водяний млин у с. Піківець (1893), церква св. Параскеви у с. Родниківка (1883). Обʼєкти заповідного фонду місцевого значення: Юрківський заказник (ботанічний, 3,5 га), дендропарк «Дружба» (9 га, Синицьке лісництво), Синицький парк (44,6 га). Відкрито погруддя Т. Шевченка у П., селах Іванівка, Кочержинці, Родниківка та Томашівка. Серед видатних уродженців П. — фахівець у галузі електроенергетики М. Затовський, фахівець у галузі лісівництва В. Шлапак. У селі минули дитячі та юнацькі роки Героя Радянського Союзу О. Тищенка.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
