Панівці

О. А. Савицька

Панівці

ПАНІВЦІ́ — село Камʼянець-Подільського району Хмельницької області. У червні 2020 Панівецьку сільську раду (з селами Зубрівка та Цибулівка) зараховано до Слобідсько-Кульчієвецької сільської громади (нині є Панівецький старостинський округ). П. знаходяться у межах національного парку «Подільські Товтри», на півостровах, утворених р. Смотрич (притока Дністра), за 111 км від Хмельницького та 8 км від м. Камʼянець-Подільський. Тут охороняють геологічну памʼятку природи Смотрицький каньйон, ботанічні заказники Пановецька дача (обидва обʼєкти — загальнодержавного значення), Лазарево, На валу та Три горби. Площа села 3,7 км². За переписом населення 2001, проживали 1048 осіб; станом на січень 2024 — 898 осіб; переважно українці.

В урочищі Мочар обстежено поселення трипільського, скіфського і черняхівського часів, на правому березі Смотрича — залишки поселення скіфського періоду. На полях є 4 давніх кургани. 1961 у кургані 5 ст. до н. е. знайдено уламки бронзового литого дзеркала, бронзові тригранні наконечники стріл, амулет із щелепи леопарда, окутий срібною платівкою та ін. У селі виявлено кераміку 11—13 ст. Памʼятки архітектури: руїни замку Потоцьких (15—16 ст.), палацу (1590, кінець 18 ст.), Будинок колегіуму (кінець 16 ст.; усі — національного значення), Успенська церква (1758, у 1860 до неї добудовано дзвіницю), недобудований залізничний міст (початок 20 ст.).

П. утворено 1967 шляхом обʼєднання сіл Верхні П. (інші назви: Нагорні, Старі або Муровані П.) та Нижні П. (ін. назва — Долинні П.). Також тривалий час існувало с. Драчківка (ін. назва — Вищі П.), що 1939 ліквідовано та зараховано до складу с. Верхні П. На думку дослідників, назва походить від слова «пан». Від Камʼянця-Подільського за течією Смотрича спочатку лежала Драчківка (Вищі П.), далі — Верхні П., ще далі — Нижні П.

З них унікальну та найдавнішу історію мають Верхні П., що вперше згадуються у грамоті польського короля Казимира Ягелончика 1460. Деякий час мали статус м-ка. Від 2-ї половини 16 ст. вони належали шляхтичам Потоцьким, які реконструювали замок, оточили його глибокими ровами, з північного боку між двома вежами звели двоповерховий палац, а південно-західну вежу пристосували під каплицю. На зламі 16—17 ст. завдяки брацлавському воєводі Я. Потоцькому тут осіла громада кальвіністів. Діяли їхні вища (колегіум) і нижча школи, кірха, друкарня. Жителі брали участь у Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького. 1672—99 — під владою Османської імперії. 1765 панівецькі землі від Потоцьких перейшли до Старжинських. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у межах кордонів Російської імперії. 1796—1925 — у складі Подільської губ.; 1795—1923 — Камʼянецького пов. До 1923 Драчківка, Верхні П. та Нижні П. входили до Баговицької волості. Тут відбулася перша втеча з-під варти ватажка селянського руху У. Кармалюка. 1846 побував Т. Шевченко. На початку 20 ст. через панівецькі землі почали прокладати залізницю, завершити її завадив масштабний наступ 1917 німецьких військ. Під час воєнних дій 1918—20 влада неодноразово змінювалася. 1923—30 — у складі Камʼянецької, у липні—вересні 1930 — Проскурівської округ; 1932—37 — Вінницької, 1937—54 — Камʼянець-Подільської, від 1954 — Хмельницької областей. 1923 у складі новоутвореного Довжоцького (від 1928 — Камʼянець-Подільський) р-ну сформовано Верхньопанівецьку сільську раду з селами Верхні П., Драчківка та Панівецька Мукша (від 1946 — Мала Слобідка). Тоді ж Нижні П. належали до Островчанської сільської ради Жванецького р-ну (1928 ліквідований і зарахований до Камʼянець-Подільського р-ну; див. Жванець). Жителі потерпали від голодомору 1932—33, зазнали сталінських репресій. Від липня 1941 до березня 1944 — під німецькою окупацією. Станом на 1946 Верхні П., Нижні П. та с. Мала Слобідка належали до Верхньопанівецької сільської ради. Станом на 1972 П. входили до Устянської сільської ради. 1992 утворено Панівецьку сільську раду.

2019 тут відкрито Камʼянець-Подільську сонячну електростанцію. У П. — загальноосвітня школа (гімназія), Будинок культури, бібліотека. Серед видатних уродженців — графік І. Бринюк.

Літ.: Полікарпов П. Замок у Панівцях: З історії рідного краю // Прапор Жовтня. 1967, 12 лип.; Гарнага І. Панівці: Звідки пішла назва // Там само. 1973, 8 верес.; Сіцінський Ю. Оборонні замки Західного Поділля XIV—XVII ст.: Історично-археологічні нариси. Камʼянець-Подільський, 1994; Дєвіна Т. Сільські ради від А до Я: [Пановец. сільс. рада] // Край Камʼянецький. 2013, 29 берез.; Гладченко П. М. Камʼянеччина: села і люди. Камʼянець-Подільський, 2016; Кожевнікова В. Не замком єдиним [с. Панівці] // Подолянин. 2017, 10 берез.; Наконечний В. Історія села Панівці станом на 1900 р. // Край Камʼянецький. 2017, 24 листоп.; Яцимірська Н. Приміські і панські [про с. Панівці] // Ключ. 2019, 6 верес.

О. А. Савицька