Піскорський Костянтин Володимирович
ПІСКО́РСЬКИЙ Костянтин Володимирович (06(18). 05. 1892, Київ — 09. 03. 1922, там само) — живописець. Син Володимира, брат Єлизавети, Ніни та Олени Піскорських. Закінчив юридичний факультет Університету св. Володимира в Києві (1914), але не зміг працювати за фахом через політичні причини. Від початку 1-ї світової війни був санітаром у київському лазареті; працював у Київській конторі Держбанку (1915); водночас навчався на інтендантських курсах. 1915–17 служив в армії Південно-Західного фронту на посаді військового чиновника. 1918 за станом здоров’я звільнений від військової служби. Наприкінці 1910-х рр. почав малювати. 1919–20 навчався в Українській академії мистецтв у майстерні Г. Нарбута. 1919 став членом Професійної спілки київських художників і брав участь у її 1-й мандрівній виставці. Від 1920 учителював у с. Совки (нині історична місцевість у межах Києва). Творив у напрямках сецесії, символізму, абстракції, орнаменталістики; у деяких роботах наявні елементи футуризму. Його витончені графічні твори виконані на папері невеликого формату аквареллю з використанням туші, білила, срібла та бронзи. Тематика картин — духовний світ людини, віра в Бога, космос, природа, Україна. Тонко відчував композицію та колір, поєднував лінійний ритм та чергування чудернацьких форм. Художник не відтворював реальної дійсності, а створював власний загадковий світ. Автор ілюстрацій до творів Т. Шевченка і Ф. Достоєвського. У спадщині митця — розписані фарбами малюнки й орнаменти на дереві (рамки, шухлядки, писанки). Твори П. після довгих років забуття були представлені на колективній виставці українських художників у Києві (1972), виставці «Ukrainska avangarda» у Заґребі (1990–91). Персональні (посмертні) — у Києві (1991, 2006), Чикаґо, Нью-Йорку (обидві — 2006). Автор статей на суспільні та педагогічні теми, роздумів про релігію, філософію, начерків сценаріїв до вистав. Помер від висипного тифу; похований на цвинтарі на Аскольдовій могилі, зруйнованому 1935 (нині там міський парк). Деякі твори митця зберігаються в Національному художньому музеї України, Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України, Музеї історії Києва (усі — Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Пекло», «Рай», «Божа Матір над світом», «Мрія», «Квітка-око» (усі — 1917), «Папуга» (1917–19), «Човен-всеплав», «Мечі», «За межею», «На Десні» (усі — 1918), «Ой у лузі та при березі — червона калина», «Україна закріпачена», «Райський плід», «Ліс», «Лісова пожежа», «Катерина», «Цивілізація (Техніка)», «Пливе човен — води повен» (усі — 1919), «Північна зоря», «Козак Мамай» (обидва — 1920), «Квітка і птах» (1921); серія «Світи» (1919).
Рекомендована література
- Каталог Першої мандрівної виставки профспілки художників Києва. К., 1920;
- Диченко І. Заспів художника // Вечірній Київ. 1969, 25 січ.;
- Рубан В. Піскорський Костянтин // Образотворче мист-во. 1971. № 4;
- Каталог виставки художніх творів із фондів ЦДАМЛМ УРСР. К., 1972;
- Рубан В. В. Забытые имена: Рассказы об украинских художниках ХІХ — начала ХХ века. К., 1990;
- Новикова О. Всесвіт Костянтина Піскорського // Образотворче мист-во. 1992. № 4;
- Горбачов Д. Український авангард 1910–1930 рр. К., 1996;
- Художник інших світів: З творчої спадщини К. Піскорського (1892–1922). К., 2003;
- Костянтин Піскорський: Альбом. К., 2006.
Фотоілюстрації
___1919__papir__akv.jpg "К. Піскорський. «Цивілізація (Техніка)». 1919. Папір, акварель, туш")
Завантажити статтю
Людина 
