Штейнгель Федір Рудольфович
ШТЕ́ЙНГЕЛЬ Федір (Теодор) Рудольфович (27. 11(09. 12). 1870, Санкт-Петербург — 11. 02. 1946, м. Радебурґ, Німеччина) — громадсько-політичний діяч, меценат, дипломат. Разом із родиною проживав у маєтку в с. Городок Рівненського пов. Волинської губ. (нині Рівненського р-ну Рівненської обл.) і Києві. Навчався в Університеті св. Володимира у Києві та Варшавському університеті (не закінчив через хворобу). Був активним членом Товариства дослідників Волині, проводив археологічні розкопки у Волинській губ., 1896 разом із М. Біляшівським заснував музей у Городку, де також побудував і утримував власним коштом 2-класне училище, читальню, лікарню, дороги тощо. Автор праць «Раскопки курганов в Волынской губ., проводившиеся в 1897–1900 гг.», «Отчет Городокского музея Волынской губ.» (обидві — К., 1905) та ін. Надавав пожертви на лікарні та церкви у Києві, Житомирі, Варшаві. Діяч партії кадетів, член її Київської організації, голова Рівненського повітового осередку, делегат 2-го та 3-го партійних з’їздів (обидва –1906). У тому ж році обраний депутатом 1-ї Державної думи Російської імперії від Києва. Входив до української фракції, виступав із позицій національно-культурного автономізму. Після розпуску думи у липні 1906 підписав Виборзьке звернення, за що засуджений до 3-місячного ув’язнення із позбавленням виборчих прав. Від 1908 — член Товариства українських поступовців, один із авторів його звернення до 4-ї Державної думи Російської імперії з протестом проти придушення українського руху та вимогами автономії для України. Від лютого 1914 — член Українського наукового товариства у Києві, деякий час був товаришем (заступником) його голови. Від 1915 — голова Комітету Південно-Західного фронту Всеросійського союзу міст; від 1916 — член ЦК партії кадетів. У березні 1917 обраний членом Виконкому об’єднаних громадських організацій Києва; у березні–квітні 1917 — член УЦР (входив до Комітету охорони пам’яток старовини і мистецтва в Києві). Член Президії Всеукраїнського національного конгресу (квітень 1917). У червні 1917 залишив партію кадетів і вступив до УПСФ. За часів гетьманату П. Скоропадського у червні 1918 призначений послом у Німеччині. За словами Д. Дорошенка, Ш. спромігся перетворити українське посольство в один із центрів дипломатичного життя Берліна. Підтримував хороші зв’язки з дипломатами нейтральних держав (Іспанії та Нідерландів), сприяв налагодженню дипломатичних відносин Фінляндії й Грузії з Українською Державою. У вересні 1918 брав участь в організації візиту П. Скоропадського до Німеччини. Від 1919 мешкав на еміграції у Німеччині, від 1924 — у родинному маєтку в Городку, з приходом більшовиків 1939 повернувся до Німеччини. Особовий архівний фонд Ш. зберігається у фондах Інституту рукопису НБУВ (Київ). Його ім’ям названо вулиці у Городку (встановлено меморіальну дошку) та Рівному.
Рекомендована література
- Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє-минуле. Мюнхен, 1969;
- Васильківський Л. Причинки до історії української дипломатії // Сучасність. 1970. № 6;
- A. Nikolaus. Der vergessene, rätselhafte Wohltäter Baron Theodor Steinheil aus Gorodok bei Rowno und sein erstes wolhynisches Museum // Wolhynische Hefte. 1990. Folge 6;
- Вєдєнєєв Д. В., Будков Д. В. Юність української дипломатії. Становлення зовнішньополітичної служби України в 1917–1923 роках. К., 2006;
- Миронець Н. Барон Федір Рудольфович Штейнгель: Біографічний нарис // Рівнен. обл. краєзн. музей: Наук. зап. Випуск 8. 140-річчю від дня народж. Федора Рудольфовича Штейнгеля присвячується. Р., 2010;
- Гай-Нижник П. Федір Штейнгель — меценат, громадсько-політичний діяч, посол Української Держави в Німеччині // Дипломатична та консульська служба у вимірі особистості. К., 2016.
Завантажити статтю
Людина 
