Поліщук Клим Лаврінович
ПОЛІЩУ́К Клим Лаврінович (25. 11. 1891, м-ко Краснопіль Житомирського пов. Волинської губ., нині село Бердичівського р-ну Житомирської обл. — 03. 11. 1937, урочище Сандармох, поблизу м. Медвеж’єгорськ, Карелія, РФ) — письменник. Чоловік Галини Орлівни. Освіту здобував самотужки та з допомогою батька. Під впливом творчості Т. Шевченка почав писати вірші, 1905 кілька з них, без його відома, вміщено до часописів «Рідний край» та «Громадська думка», що звернуло на нього увагу Б. Грінченка, І. Нечуя-Левицького, Ганни Барвінок. 1909–12 навчався у художньо-рисувальному училищі при Санкт-Петербурзькій АМ. Потім повернувся до Житомира, до початку 1-ї світової війни працював у Волинському губернському земстві. 1915 заарештований за «мазепинщину» й висланий спочатку в м. Кременчук (нині Полтавська обл.), а потім — у м. Курськ (Росія). Після лютневої революції 1917 перейнявся соціалістичними ідеями, учасник різних революційних організацій, однак притримувався національного табору. Від кінця 1917 — у Києві. Брав активну участь у літературному та мистецькому житті: був серед засновників та учасників групи «Музагет», «Мистецького цеху», «Профспілки митців слова міста Києва», виступав у «Льоху мистецтва» тощо. Наприкінці 1918 перебрався до Кам’янця-Подільського (нині Хмельницька обл.; публікував у журналі «Село», газетах «Трудова громада», «Народна воля»), а 1920 — до Галичини, де пробув до осені 1925. Жив і працював періодично у Львові, Перемишлі (нині Польща) та Бережанах (нині Тернопільська обл.). Редагував тижневик «Український емігрант», щомісячник «Мамай». Львівський період був найпліднішим у його творчості. 1925 повернувся в УСРР, мешкав спочатку в Краснополі, потім — у Харкові. Заарештований 4 листопада 1929, на початку 1930 за сфабрикованим звинуваченням у приналежності до СВУ засуджений до 10-ти р. таборів. Покарання відбував на Соловках, де його було розстріляно. Реабілітований 1992. Одну з перейменованих вулиць Житомира 2016 названо його іменем.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Співи в полях: Поезії. Валк, 1917; Серед могил і руїн: Поезії. К., 1918; Збірка нарисів і оповідань часів війни 1916–1917. К., 1918; Тіні минулого: Поезії. К., 1919; Волинські легенди: Поезії. К., 1919; Поезії. К., 1919; Звуколірність: Поезії. Станиславів; Коломия, 1921; Скарби віків: Українські легенди. Л., 1921; Золоті зернятка: Оповідання для дітей. Л., 1921; Воєнко: Із записної книжки. Л., 1921; Розп’ята душа: Оповідання з латиського життя. Л., 1921; Веселе в сумному: Сатир.-гуморист. збірка. Л., 1921; Жменя землі: Галицькі легенди. Л., 1921; Далекі зорі. Л., 1921; Червоне марево: Нариси і оповідання з часів революції. Л., 1921; Ангельський лист: Оповідання. Л., 1923; Світ червоний: Повість. Л.; К., 1923; Отаман Зелений: Роман. Л., 1923; Гад Звіринецький: Драм. легенда в 4 картинах. Л., 1925; Гуляйпільський батько: Роман у 2-х ч. Коломия, 1925; Л., 1991; Вибрані твори. К., 2008.
Рекомендована література
- Клим Поліщук: Нарис // Мачківський М. А. Сорокодуби: Повість, нариси, інтерв’ю, етюди. Хм., 1994;
- Костиря Б. М. Тернисті шляхи Клима Поліщука // Літературна Україна. 2011, 6 жовт.;
- Клим Поліщук // Соловецький етап: антологія. Х., 2018;
- Шевчук А. Клим Лаврінович Поліщук. Від Краснопільського порога до Соловків // Світло спілкування. 2019. № 26.
Завантажити статтю
Людина 
