ФЕДЬКО́ Володимир Петрович (11. 09. 1940, с. Артемівка Амвросіївського, нині Донецького р-ну Донецької обл. — 05. 11. 2006, Київ) — художник монументально-декоративного мистецтва, живописець. Заслужений діяч мистецтв України (1994). Член-кореспондент АМУ (2001). Державна премія УРСР у галузі архітектури (1990). Член НСХУ (1971). Закінчив Львівський ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1965; викладачі Д. Довбошинський, К. Звіринський, І. Скобало). Від­тоді працював у Києві: на Дарницькому шовковому комбінаті; 1971–93 — на художньо-виробничому комбінаті «Художник»; 1992–95 — голова Київської організації СХУ; від 2000 — професор ін­ституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну. Учасник всеукраїнських, всесоюзних та між­народних мистецьких ви­ставок. Його мозаїки, гобелени, монументально-декоративні композиції та станкові твори засвідчують самобутній, непересічний талант, базований на глибин­них національних мистецьких традиціях з властивою їм поетикою, багатою гармонійною колористикою, високою естетикою. Твори вирізняються оригінальною композицією з лінійним стафажем і цільно окресленими плямами, граничним лаконізмом та витонченим колоритом. Стилістика творів глибоко символічна, як образ під­сві­домого проникне­н­ня в сутність креативних явищ життя, вона є осяга­н­ням потреб духовного від­родже­н­ня українства, проникне­н­ням у самоза­глиблений національний духовний світ новітньої епохи незалежності України. Деякі роботи зберігаються в Національному історико-етно­графічному заповід­нику «Пере­яслав» (Київська обл.), Літературно-меморіальному музеї Леся Мартовича (с. Торговиця Івано-Франківської обл.), Хмельницькому художньому музеї.