Федько Володимир Петрович
Визначення і загальна характеристика
ФЕДЬКО́ Володимир Петрович (11. 09. 1940, с. Артемівка Амвросіївського, нині Донецького р-ну Донецької обл. — 05. 11. 2006, Київ) — художник монументально-декоративного мистецтва, живописець. Заслужений діяч мистецтв України (1994). Член-кореспондент АМУ (2001). Державна премія УРСР у галузі архітектури (1990). Член НСХУ (1971). Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1965; викладачі Д. Довбошинський, К. Звіринський, І. Скобало). Відтоді працював у Києві: на Дарницькому шовковому комбінаті; 1971–93 — на художньо-виробничому комбінаті «Художник»; 1992–95 — голова Київської організації СХУ; від 2000 — професор інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну. Учасник всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних мистецьких виставок. Його мозаїки, гобелени, монументально-декоративні композиції та станкові твори засвідчують самобутній, непересічний талант, базований на глибинних національних мистецьких традиціях з властивою їм поетикою, багатою гармонійною колористикою, високою естетикою. Твори вирізняються оригінальною композицією з лінійним стафажем і цільно окресленими плямами, граничним лаконізмом та витонченим колоритом. Стилістика творів глибоко символічна, як образ підсвідомого проникнення в сутність креативних явищ життя, вона є осяганням потреб духовного відродження українства, проникненням у самозаглиблений національний духовний світ новітньої епохи незалежності України. Деякі роботи зберігаються в Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» (Київська обл.), Літературно-меморіальному музеї Леся Мартовича (с. Торговиця Івано-Франківської обл.), Хмельницькому художньому музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- гобелени — «Ой на горі вогонь горить» (1967), «Лесь Мартович» (1971); килими «Аклина» (1968), «Музика» (1970); триптихи — «Природа. Древо знань. Мистецтво» (1979), «Українська народна пісня», «Корифеї українського театру» (обидва — 1983–86), «І. Котляревський, М. Гоголь, М. Кравченко, М. Чурай» (1985–87); мозаїка на станціях метро «Золоті ворота» в Києві — галерея портретів політичних та культурних діячів Київської Русі (1989, співавт.); живопис — «Г. Сковорода» (1972), «Геноцид» (1993), «Гулевичівна» (1995), «Архістратиг Михаїл» (1998), «Трійця», «Ю. Мушкетик» (обидва — 1999), «О. Білаш» (2000).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
