Цуканова Марія Михайлівна

ЦУКА́НОВА Марія Михайлівна (дівоче — Скоромна; 20. 10. 1905, Харків, за іншими даними — м. Ялта, нині АР Крим — 28. 09. 1998, Вашинґтон) — письмен­ниця. Мати М. Благовіріва. Закінчила Харківський ін­ститут музичної культури (1926). Ви­ступала з концертами в театрах і робітничих клубах, працювала піаністкою в естрадному бюро (1935—41). Перше оповіда­н­ня «Ковзани» на­друкувала в журналі «Службовик» (1930), цього ж року ви­йшла повість «Святий хутір». 1943 пере­їхала до Львова, 1944 — до Німеч­чини, пере­бувала в таборах для пере­міщених осіб. 1949 емігрувала до Арґентини, 1961 пере­їхала до сина у США. Твори друкувала в часописах «Наші дні», «До­зві­л­ля», «Український засів», «Українські вісті», «Наше життя». Авторка збірок оповідань «Шовкова рукавичка» (1946), «Бузковий цвіт» (1951), повістей «Їхня таємниця» (1943), «На грані двох світів» (1949—50), незавершеного роману «Проба» (1947), пʼєс «Проліски» (1944), «Слава», «Завтра знову зійде сонце» (1968), мемуарів «Мої спогади» (1993). У романах Ц. простежується синтез мистецтв, крізь призму якого спри­ймається світ. Живописні, графічні та музичні лінії під­силюють моделюва­н­ня внутрішнього та зовнішнього образу персонажів. У «малій» прозі літературні герої шукають і проходять власний шлях подола­н­ня самотності, ненависті до ворогів саме через моральне очище­н­ня, творчість, сповід­ува­н­ня християнських цін­ностей. При­значе­н­ня і місце жінки в су­спільному житті, традиційне та феміністичне баче­н­ня самореалізації українок поза межами батьківщини створено в оповідан­ні «Сторінка одного життя». Листувалася з В. Вин­ниченком, Г. Костюком, Д. Гумен­ною, Л. Бурачинською та ін.

Завантажити статтю