Саєнко Ніна Олександрівна

Прізвище, ім'я, по-батькові:: Саєнко Ніна Олександрівна
Діяльність:: мисткиня декоративно-ужиткового мистецтва
Дата народження:: 24 січ. 1944
Державні нагороди:: Заслужений діяч мистецтв України, Повний кавалер ордена княгині Ольги

САЄ́НКО Ніна Олександрівна (24. 01. 1944, м. Борзна, нині Ніжинського р-ну Чернігівської обл.) — мисткиня декоративно-ужиткового мистецтва, мистецтвознавиця. Дочка О. Саєнка, мати О. Майданець. Заслужений діяч мистецтв України (1999). Повний кавалер ордена княгині Ольги (2005, 2015, 2024). Літературна премія імені І. Багряного (2009). Медаль НСХУ «Лауреат премії імені Т. Яблонської» (2024). Членкиня НСХУ (1988), НСМНМУ (1993). Закінчила Київський університет імені Т. Шевченка (1970), Мистецьку студію О. Саєнка (1975). Працювала завідувачем відділу видавництва «Наукова думка» (1977–81); заступником директора з творчої роботи Дирекції виставок СХУ (1983–90); художником з оформлення інтер’єрів громадських споруд Київського комбінату монументально-декоративного мистецтва (1990–93); головним спеціалістом Міністерства культури і мистецтв України (1993–96); завідувачкою галереї «Аліпій» та кураторкою мистецьких проєктів Палацу мистецтв «Український дім» (1996–2007); кураторкою артпроєктів Музею сучасного образотворчого мистецтва (2011–12); старшим інспектором науково-методичного відділу Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (2012–15). Брала участь у формуванні музейних колекцій: Національного музею декоративного мистецтва України (Київ), Хмельницького та Чернігівського художніх музеїв, Художньо-меморіального музею-садиби О. Саєнка в Борзні та ін. Створює килими, гобелени, мозаїки соломою, декоративні тканини (вибійка). У творчості орієнтується на народні традиції, художню спадщину батька, збагачує їх тематично. Для її творів характерні чітка композиція, ритмізована орнаментика, розмаїття кольорових гам — від нюансовано пастельних до контрастно барвистих. Авторка книг, а також низки статей в ЕСУ, наукових виданнях, альбомах, каталогах та часописах. Її мистецтвознавчі дослідження присвячені окремим аспектам культурного життя України, починаючи з 1920-х рр., зокрема мистецькому та життєвому шляху, творчому доробку О. Саєнка та мистецької династії Саєнків. Виступає на радіо та телебаченні, аналізуючи художнє життя України. Учасниця обласних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставок від 1975. Персональні — в Україні, Австралії, Бельгії, Великій Британії, Канаді, Німеччині, Польщі, РФ, США, Фінляндії, Франції (1994–2024). Твори С. зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України, Національному музеї Т. Шевченка, Національному музеї літератури України, Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (усі — Київ), Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному (Полтавська обл.), Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» (Київська обл.), Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття (м. Коломия Івано-Франківської обл.), Державному музеї Т. Шевченка (м. Канів Черкаської обл.), Музеї мистецтв Прикарпаття (Івано-Франківськ), Харківському, Черкаському, Чернігівському художніх музеях, Художньо-меморіальному музеї «Садиба народного художника України О. Саєнка» (м. Борзна), Чернігівському історичному музеї, Полтавському краєзнавчому музеї, Канадсько-українській мистецькій фундації (Торонто), Українському культурному центрі в Лондоні, Українському музеї-архіві в Монреалі, Українсько-канадському музеї-архіві Альберти (м. Едмонтон; обидва — Канада), Українському музеї в Чикаґо (шт. Іллінойс, США) та ін.

Додаткові відомості

Основні твори: гобелени — «Козацька балада» (1991), «Купальська ніч» (1992), «Берегиня» (1994), «Срібляста мелодія» (2010), «На Івана Купала» (2023); килими — «Серпанок», «Осінь», «Весна» (усі — 1992), «Золота осінь» (1996), «Терновий цвіт» (1997), «Весільний» (1999), «Княгині» (2008); мозаїки соломою — «Золоті ворота» (1993), «Дивосвіт», «Лісова рапсодія» (обидві — 1994), «Сонце сходить» (1996), «Тече вода з-під явора», «Символи українського життя» (обидві — 1999), «Чар-зілля» (2000), «Орнаментальна квітка» (2005), «Зорі Всесвіту» (2011), триптих «Чари Сіверщини», «Зустріч» (обидва — 2014); художня вишивка — «Осяяння» (2004), «Цвіте терен» (2022); декоративне панно-вибійка «Мрія» (2014).
Основні праці: Незавершений портрет (Про Михайла Стельмаха). К., 1987; Сонячний світ у спадок // Берегиня України. К., 1995; Олександр Саєнко: До становлення та розвитку українського монументально-декоративного мистецтва ХХ століття: Книга-альбом. К., 2003; У пошуках «великого стилю» // Укр. слово. 2006. № 38; Олександр Саєнко: Мистецька спадщина і сучасність. К., 2009; Український килим. Мистецька династія Саєнків: Книга-альбом. К., 2012; Шевченкіана Олександра Саєнка: Книга-альбом. Х., 2014; Ніна Саєнко. Знаки долі: Книга-альбом. Х., 2015; «Несу в душі собори вічності» // Київ. 2016. № 5–6; Мистецька династія Саєнків: Олександр Саєнко, Ніна Саєнко, Леся Майданець-Саєнко: Альбом. К., 2016 (співавт.); Пам’ять роду: Епістолярії родини Саєнків. 1886–2020. Х., 2021; Золоте перевесло: Мистецька династія Саєнків у музеях України. К., 2021 (співавт.); Кричевський. Саєнко. Майстер і учень: Альбом-каталог. Х., 2024 (співавт.); Український стиль в інтер’єрах Олександра Саєнка. К., 2024.

Розмір шрифту

Саєнко Ніна Олександрівна

Додаткові відомості

Рекомендована література

Фотоілюстрації

Інформація про статтю