Саєнко Олександр Ферапонтович
САЄ́НКО Олександр Ферапонтович (08(20). 08. 1899, м. Борзна Чернігівської губ., нині Ніжинського р-ну Чернігівської обл. — 05. 03. 1985, Київ) — художник монументально-декоративного мистецтва, живописець, графік. Батько Н. Саєнко, дід О. Майданець. Народний художник УРСР (1975). Член СХУ (1946). У 2-річному віці після перенесеної скарлатини втратив слух та мову. Навчався в Санкт-Петербурзькому імператорському училищі глухонімих (1907–16); продовжив художню освіту в Борзні в художній студії А. Лазарчука (1916–17), Київській художній школі (1917–18), Миргородському художньо-промисловому інституті (нині — Полтавська обл., 1918–19). Закінчив Київський художній інститут (1928; викладачі М. Бойчук, В. Кричевський). Естетичне кредо мистця полягало у створенні синтетичного монументально-декоративного мистецтва, базованого на засадах традиційної народної культури та узагальненому досвіді мистецьких явищ 1-ї половини 20 ст. Основні теми творчості, позначеної національним мистецьким колоритом, ритмом, динамікою, — історія України, шевченкіана, українська природа. Автор монументально-декоративних панно, виконаних у техніці мозаїки соломою, художнього текстилю (гобелени, килими), проєктів інтерʼєрів житлових і громадських приміщень; меблів, кераміки, декоративних тканин (вибійка), живописних та графічних творів. Ініціатор створення історико-краєзнавчого музею в Борзні (1964). Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставок від 1924. Персональні — у Львові (1962), Києві (1962, 1967, 1974, 1984), Борзні (1963); родинні (посмертні) — в Україні, Канаді (1994–95, 2008), Австралії (2000), РФ (2002, 2008), США (2006–07), Великій Британії (2009), Фінляндії (2010), Франції (2014). Видавництво «Мистецтво» (Київ, 1965) видало комплект листівок із 12-ти репродукованих творів С. та альбом «Олександр Саєнко» (1980). У 1996 засновано Художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України О. Саєнка» у Борзні. Імʼя С. занесено ЮНЕСКО до списку видатних діячів світової культури. Твори мистця зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України, Національному музеї Т. Шевченка, Національному художньому музеї України, Національному музеї народної архітектури та побуту України, Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (усі — Київ), Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному (Полтавська обл.), Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» (Київська обл.), Львівській галереї мистецтв, Державному музеї Т. Шевченка (м. Канів Черкаської обл.), Музеї мистецтв Прикарпаття (Івано-Франківськ), Сумському, Харківському, Черкаському, Чернігівському, Хмельницькому художніх музеях, Художньо-меморіальному музеї «Садиба народного художника України О. Саєнка» (м. Борзна), Історико-меморіальному музеї-заповіднику П. Куліша «Ганнина Пустинь» (с. Оленівка Чернігівської обл.), Чернігівському історичному музеї, Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М. Коцюбинського, Канадсько-українській мистецькій фундації (Торонто).
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис, графіка — «Автопортрет» (1918), «Мотрона Саєнко», «Козак на коні», «Вівчар», «Пастушка з вівцями» (усі — 1922), «Кричевський у блакитному» (1924), «Український жіночий портрет» (1925), «Гончар», «Ткаля» (обидва — 1926); монументальний розпис «Вшанування запорожців» (1920); мозаїка соломою «Минуле» (1920), «Козак Мамай» (1928), «Невільники», «Семен Палій» (обидві — 1966), «Кий — засновник Києва» (1982); мозаїчні панно — «Минуле» (1920), «На панщині пшеницю жала» (1922), «Бранці в турецькій неволі» (для приміщення історичної секції ВУАН у Києві), «Козак Мамай» (обидва — 1928), «Весна» (1957), «Свято врожаю» (1960), «Птахи» (1963; у готелі «Дніпро» в Києві), «Реве та стогне Дніпр широкий» (1964), «Невільники» (1966), «Семен Палій з люлькою», «Іван Сірко» (обидва — 1967), «Дума про хліб», «Квітуча земля» (обидва — 1973); гобелени — «Козенята під деревом» (1956), «Щедра осінь», «Диво-сад», «Кози і птахи», «Пам’ять» (усі — 1977), «Кози під деревом» (1983); декоративні панно-вибійки — «Птах і звір» (1922), «Осіння казка» (1978); керамічні тарелі — «Дівчина з вівцями», «Іван Мазепа» (обидва — 1922), «Козак Мамай», «Птахи» (обидва — 1980); ескізи — «Українська старовина» (1921), «Зустріч козака», «Козак Мамай» (обидва — 1924); проєкт інтер’єру хати (1927); погруддя П. Куліша (1936); композиції — «Т. Шевченко під вартою» (1937), «Збирання яблук» (1940); декоративні тканини-вибійки — «Весняні голоси», «Мелодія літа» (обидві — 1976), «Сонячні ритми» (1977), «Осіння казка» (1978); килим «Квіти України» (1979); керамічний пласт «Збір яблук»; декоративна ваза «Птахи» (обидва — 1980).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 