Огнєва Людмила Родіонівна

О́ГНЄВА Людмила Родіонівна (12. 04. 1936, Він­нич­чина — 29. 04. 2022, Київ) —майстриня художньої вишивки, громадська діячка. Лауреатка 5-го Всеукраїнського конкурсу «Український вишитий рушник», між­обласного конкурсу «Жінка Донбасу — 2017». Членкиня НСМНМУ, НСЖУ. Від 1944. мешкала у м. Торез (нині Чистякове Горлівського р-ну Донецької обл.), від 1966 — у Донецьку. Закінчила фізичний факультет Воронезького університету (РФ), де обі­ймала посаду інженера-кон­структора, згодом — викладача у Воронезькому політехнічному ін­ституті. Понад 10 р. працювала в Донецькому політехнічному ін­ституті, деякий час — інженером-про­грамістом на шахті імені Лутугіна в Торезі. Голова Донецької обласної організації Союзу українок (1998—2017); одна з фундаторів та за­ступник директора громадського музею «Смолоскип» у Донецьку (2014 екс­позицію вивезли, від­тоді вона побувала в багатьох містах України). Зберігала українську спадщину, зокрема мозаїки А. Горської (9 унікальних мозаїчних панно на стінах загальноосвітньої школи № 5, створених 1965—66, а також «Жінка-птах» у магазині «Рубін»), О. Заливахи, у створен­ні яких брав участь В. Стус (усі — Донецьк). Повертала викреслені комуністичним режимом імена видатних діячів краю, зокрема дисидентів О. Тихого та В. Макуха (допомагала зі­брати матеріал про нього та упорядкувала книгу «Воїн армії без­смертних», Д., 2013). Авторка книг та брошур «Перлини українського монументального мистецтва на Донеч­чині» (Ів.-Ф., 2008), «Вишивані речі дорослим і малечі», «Не­знані вояки», «Лесин рушник», «“Ліниві” орнаменти» (усі — Донецьк, 2009), альбомів «Молюсь за тебе, Україно!» та «З нами Бог і Україна. Донеч­чина» (обидва — Бахмут), «Білі птахи Донеч­чини», «Зриме слово: Християнські символи у вишивці» (усі — 2020), «Подарунки предків» (2021; усі — Київ) та ін. Авторка-упорядниця ви­дань «Дух одвічної стихії», «Символ української нації» (усі — Донецьк, 2009; упорядниця книги «Алла Горська. Душа українського шістдесятництва» (К., 2015), збірника статей «Що ми знаємо про Донбас?» (Д., 2009) та ін. Долучилася до ви­да­н­ня книги «Заячий пастух» В. Гайворонського. Тривалий час була спецкором, від 2014 — за­ступником головного редактора г. «Україна козацька», досліджувала життя і творчість шістдесятників. По­стійно друкувала матеріали в тижневиках «Донеч­чина» та «Світлиця». Організаторка клубів народної творчості в Донецьку — «Світлиця» та «Чарівниця». Збирала вишивані сорочки та рушники різних регіонів. Згодом почала вишивати, створивши велику колекцію рушників з народними орнаментами Східного Поді­л­ля, вишиваних сорочок ві­домих українців — М. та Д. Чернявських, В. Сліпака (Міфа) тощо. Від 2015 — вимушена пере­селенка. Частину її вишиваних робіт, що вдалося вивезти з тимчасово окупованої території, 2015 екс­поновано в Києві на ви­ставці «Культурний про­стір Донеч­чини. Людмила Огнєва: Українське виши­т­тя».

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю