Огнєва Людмила Родіонівна
О́ГНЄВА Людмила Родіонівна (12. 04. 1936, Вінниччина — 29. 04. 2022, Київ) –майстриня художньої вишивки, громадська діячка. Лауреатка 5-го Всеукраїнського конкурсу «Український вишитий рушник», міжобласного конкурсу «Жінка Донбасу — 2017». Членкиня НСМНМУ, НСЖУ. Від 1944. мешкала у м. Торез (нині Чистякове Горлівського р-ну Донецької обл.), від 1966 — у Донецьку. Закінчила фізичний факультет Воронезького університету (РФ), де обіймала посаду інженера-конструктора, згодом — викладача у Воронезькому політехнічному інституті. Понад 10 р. працювала в Донецькому політехнічному інституті, деякий час — інженером-програмістом на шахті імені Лутугіна в Торезі. Голова Донецької обласної організації Союзу українок (1998–2017); одна з фундаторів та заступник директора громадського музею «Смолоскип» у Донецьку (2014 експозицію вивезли, відтоді вона побувала в багатьох містах України). Зберігала українську спадщину, зокрема мозаїки А. Горської (9 унікальних мозаїчних панно на стінах загальноосвітньої школи № 5, створених 1965–66, а також «Жінка-птах» у магазині «Рубін»), О. Заливахи, у створенні яких брав участь В. Стус (усі — Донецьк). Повертала викреслені комуністичним режимом імена видатних діячів краю, зокрема дисидентів О. Тихого та В. Макуха (допомагала зібрати матеріал про нього та упорядкувала книгу «Воїн армії безсмертних», Д., 2013). Авторка книг та брошур «Перлини українського монументального мистецтва на Донеччині» (Ів.-Ф., 2008), «Вишивані речі дорослим і малечі», «Незнані вояки», «Лесин рушник», «“Ліниві” орнаменти» (усі — Донецьк, 2009), альбомів «Молюсь за тебе, Україно!» та «З нами Бог і Україна. Донеччина» (обидва — Бахмут), «Білі птахи Донеччини», «Зриме слово: Християнські символи у вишивці» (усі — 2020), «Подарунки предків» (2021; усі — Київ) та ін. Авторка-упорядниця видань «Дух одвічної стихії», «Символ української нації» (усі — Донецьк, 2009; упорядниця книги «Алла Горська. Душа українського шістдесятництва» (К., 2015), збірника статей «Що ми знаємо про Донбас?» (Д., 2009) та ін. Долучилася до видання книги «Заячий пастух» В. Гайворонського. Тривалий час була спецкором, від 2014 — заступником головного редактора г. «Україна козацька», досліджувала життя і творчість шістдесятників. Постійно друкувала матеріали в тижневиках «Донеччина» та «Світлиця». Організаторка клубів народної творчості в Донецьку — «Світлиця» та «Чарівниця». Збирала вишивані сорочки та рушники різних регіонів. Згодом почала вишивати, створивши велику колекцію рушників з народними орнаментами Східного Поділля, вишиваних сорочок відомих українців — М. та Д. Чернявських, В. Сліпака (Міфа) тощо. Від 2015 — вимушена переселенка. Частину її вишиваних робіт, що вдалося вивезти з тимчасово окупованої території, 2015 експоновано в Києві на виставці «Культурний простір Донеччини. Людмила Огнєва: Українське вишиття».
Рекомендована література
- Воловченко В. Всесвіт на вістрі голки [інтерв’ю з Л. Огнєвою] // Україна молода. 2013, 5 черв.;
- Прокопенко М. Метафізика вишивки // День. 2015, 5 листоп.
Фотоілюстрації
