ГРЕН Олександр Львович (23. 05. 1898, м. Псков, Росія — 1983, м. Камʼянець-Подільський Хмельницької обл.) — живописець. Походив із шведської дворянської родини. До 1917 на­вчався в кадетському корпусі (викладач малюва­н­ня І. Мозалевський); військову освіту не завершив через революційні події. 1916–17 пере­бував у Севастополі та Євпаторії (нині АР Крим), де служили його брати. 1918, коли батько у чині генерал-ма­йора ви­йшов у від­ставку, сімʼя пере­їхала в Камʼянець-Подільський. Після його смерті 1919 Г. з братом змушені були організувати майстерню з виготовле­н­ня дитячих механічних іграшок, у якій працювала вся родина (брат вигадував нові види іграшок, Г. їх художньо оформлював). Від 1920 — художник, а згодом — завідуючий студії-майстерні Політосвіти; був від­ряджений на курси при Ін­ституті під­вище­н­ня кваліфікації майстрів образотворчого мистецтва в Москві, де в майстерні Б. Йогансона вдосконалював володі­н­ня класичною живописною манерою. У першій третині 20 ст. працював у Політвід­ділі народної освіти УРСР; створював плакати для Всеобуча; оформляв робочі клуби, агітаційні по­їзди тощо; виконував роботи для театру (створював декорації, роз­писував сцени, вестибюлі та ін.). Разом з А. Петрицьким здійснив роз­писи клубу на тему «Дума про Самійла Кішку» (клуб зруйновано під час 2-ї світової війни, не збереглося жодного роз­пису; уцілілий ескіз — у Центральному архіві-музею літератури і мистецтва України в Києві). Від 1924 — вчитель у школах № 3, № 7; викладач у педагогічному ін­ституті; давав уроки учням художньо-промислової школи. Був учасником товариства «Просвіта», наукового товариства при ВУАН, комітету охорони памʼяток старовини, мистецтва і природи (усі — Камʼянець-Подільський). Колекціонував і ре­ставрував оригінальні предмети давнього подільського побуту, що згодом використовував у своїх творчих композиціях. Близько 1926, за спогадами сестер, уперше намалював подолянку в національному одязі. Митець пере­бував під по­стійним контролем НКВС (його звинувачували в «контр­революційних діях», сепаратизмі й націоналізмі, «захоплен­ні формалістичним буржуазним мистецтвом (авангардом)». Від арешту рятували виконані на замовле­н­ня міста числен­ні порт­рети вождів, ві­домих політичних діячів, міських чиновників. 1944 організував міську, через рік — обласну художню майстерню при обласному управлін­ні у справах мистецтва і був її першим керівником. Працював учителем малюва­н­ня та кресле­н­ня, виконував окремі замовле­н­ня міськради. Його творчі роботи екс­понували на ви­ставках у Чернівцях, Львові, Камʼянці-Подільському. Персональна — у Києві (1978). Деякі твори зберігаються в Історичному музеї-заповід­нику та Галереї мистецтв у Камʼянці-Подільському.