Петрицький Анатоль

ПЕТРИ́ЦЬКИЙ Анатоль (Анатолій Галактіонович; 31. 01(12. 02). 1895, Київ — 06. 03. 1964, там само) — живописець, графік, художник театру, педагог. Народний художник СРСР (1944). Сталінська премія (1949, 1951). Член Обʼ­єд­на­н­ня сучасних митців України (1928), СХУ (1938). Закінчив Київське художнє училище (1918; викладачі Ф. Красицький, Ф. Кричевський), водночас від­відував мистецькі студії О. Мурашка, майстерні декоративного мистецтва О. Екс­тер, брав приватні уроки у В. Кричевського, коротко від­відував майстерні М. Бойчука (усі — Київ); на­вчався у Вищих художньо-технічних майстернях (Москва, 1922—24; викладач О. Древін). У 1931—33 — професор Харківського художнього ін­ституту; 1947—50 — завідувач майстерні монументального мистецтва, водночас від 1948 — професор Київського художнього ін­ституту. 1915—20 виконав низку монументально-декоративних роз­писів театралізованого київського ярмарку, клубів. 1916—19 спів­працював із київськими театрами, зокрема «Молодим театром» Леся Курбаса. У 1920-х рр. як театральний художник у властивій йому кон­структивно-екс­пресивній манері створював сцено­графії ви­став та костюмів для театрів Харкова, Києва, Одеси, Москви, Алма-Ати (нині Алмати, Казах­стан). Оформив ви­стави: «Вій» Остапа Вишні (1925), «Макар Діброва» О. Корнійчука (1948; обидві — Київський український драматичний театр імені І. Франка), опери «Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського (1925), «Турандот» Дж. Пуч­чіні (1928; обидві — Харківський театр опери та балету), «Черевички» П. Чайковського (1941), «Декабристи» Ю. Шапоріна (1953, Великий театр у Москві), балет «Лілея» (1945), опери «Бог­дан Хмельницький» (1953) К. Данькевича, «Тарас Бульба» М. Лисенка (1955; 1992 від­новлено за ескізами П.) і «Війна і мир» С. Прокофʼєва (1956; усі — Київський театр опери та балету). В альбомі «Анатоль Петрицький. Театральні строї» В. Хмурого (Х., 1929) вміщено 56 ре­продукцій ескізів костюмів П. до оперних, балетних і драматичних ви­став. Від 1927 — художній редактор сатиричного ж. «Червоний перець». Автор жанрових картин, пейзажів, монументальних роз­писів, циклу порт­ретів діячів культури та мистецтва (близько 100 робіт), графічних творів. Для монументального стінопису П. характерна напружена динамічна композиція, творче пере­осмисле­н­ня образотворчих та пісен­них мотивів фольклору; у станковому живописі особливе місце посідають тематичні картини — реалістичні за змістом і характером пластичних засобів висловле­н­ня художньої ідеї; пейзажі та натюрморти П. внутрішньо напружені. Брав участь у вітчизняних та зарубіжних мистецьких ви­ставках від 1914, зокрема успішно ви­ступив на Венеційській бієнале (Італія, 1930), пред­ставивши картину «Інваліди» (1924). Понад 500 театральних робіт зберігаються в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України, деякі — в Національному музеї України (обидва — Київ). Серед учнів — М. Антончик, І. Вальденберґ, Н. Карповський, М. Кривенко, О. Плаксій.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю