Покостень

ПОЛКОСТЕ́НЬ — городище і селище літописного міста Пере­яславського князівства. Знаходиться в ур­очищі Бурти (комплексній памʼятці природи місцевого значе­н­ня) по­близу с. Повстин Лубенського р-ну Полтавської обл., є археологічним комплексом із нашарува­н­нями бронзового та ран­нього залізного віків, роменської культури, давньоруської доби, з рештками діяльності селітроварів козацької епохи (2—1 тис. до н. е., 5—2 ст. до н. е., 10—13, 17—18 ст.). Комплекс укріплень і посад — рештки фе­одального замку, осередок володінь одного із торкських феодалів-конфедератів, поселених у пере­яславському Посул­лі для захисту кордону. Городище зга­дане у літописних джерелах під 1125 як місце пере­моги пере­яславського князя Ярополка Володимировича над половцями. Ві­доме за актовими матеріалами 1428 й документами 1632—68. У середині 1890-х рр. його обстежував В. Ля­скоронський (ототожнив рештки укріпле­н­ня із залишками літописного міста, від­значив наявність на май­данчику валоподібних споруд і печі селітроварів), 1980 — Ю. Моргунов, 2007 — І. Головко; 1927 оглядав І. Самойловський, 1946 — Ф. Копилов, 1979 — М. Кучера. Майже овальне у плані укріпле­н­ня початку 12 — середини 13 ст. споруджено на поселен­ні доби бронзового віку, скіфського часу і роменської культури кінця 10 — початку 11 ст. У післямонгольський час тут продовжувалося життя, а за козацької доби існувало кілька садиб, тут вибирали сировину для роботи селітряної варниці 17—18 ст. Площа май­данчика городища 1,2 га (120×110 м), загальна площа решток укріплень і від­валів селітроварів — 2,3 га. Поверх­ня і рештки валу нерівні задерновані, вкриті від­валами й ямами селітроварів. Вал захищає май­данчик по всьому периметру, місцями сягаючи висоти 2,0 м. За валом — напів­круглий у плані рів трапецієподібного пере­тину шириною 13—15 м і глибиною 2 м. Вʼїзд роз­риває укріпле­н­ня із західного напільного боку. Культурний шар має потужність 0,6—1,2 м, його верх­ня частина пере­мішана, тому поряд із керамікою 12—13 ст. виявлено фрагменти цегли, кахлів і посуду 17—18 ст. С-ще (посад) роз­ташоване вздовж берега річки, на захід, схід і пів­день від укріплень. Площа — понад 41,8 га, місцями задернована. Культурні нашарува­н­ня мають товщину 0,7—0,8 м. Збереглися ділянки від­кладень доби ран­нього і пізнього бронзового віку, середньо- та пізньоскіфського часу, черняхівської культури. Знахідки пред­ставлені фрагментами ліпного посуду доби бронзи, пізньоскіфського часу, уламками ліпних горщиків роменської культури, числен­них давньоруських речей, зокрема шматками рожевого овруцького шиферу, пряслицями, фрагментами скляних браслетів і кераміки, залізними шлаками. 2003 на посаді зна­йдено скарб срібних празьких грошів 14 ст. (понад 200 монет). 1980 Ю. Моргунов дослідив тут рештки давньоруської 2-поверхової житлової будівлі 2-ї половини 12 — початку 13 ст. квадратної в плані форми площею 11,5 м² із за­глибленою у материк під­клі­т­тю, напів­сферичною глинобитною піччю і залишками ще однієї пічної кон­струкції, що обвалилася із верх­нього ярусу житла під час пожежі. Серед знахідок — діоритова свердлена шліфована сокира ямного часу, бронзові наконечники стріл скіфської доби, срібний римський денарій Марка Аврелія (2 ст. н. е.), мініатюрна посудинка пізньоскіфського часу. 2013 за 0,4—0,5 км на пів­ден­ний схід від городища, у межах с-ща, виявлено залишки ґрунтового могильника з похова­н­нями 12 — початку 13 ст. із західною орієнтацією, що су­проводжувалися прикрасами та предметами поясного набору. Загальна площа археологічного комплексу — 44,1 га. Колекції знахідок зберігаються у фондах Ін­ституту археології НАНУ (Київ), Полтавському та Лубенському крає­знавчих і Пирятинському (Лубенський р-н) історико-крає­знавчому музеях.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю