Созанський Йосип Йосипович

СОЗА́НСЬКИЙ Йосип Йосипович (01. 01. 1975, м. Турка, нині Самбірського р-ну Львівської обл.) — диригент. Заслужений діяч мистецтв України (2010). Літературно-мистецька премія імені С. Воробкевича (2007). Закінчив Вищий музичний ін­ститут у Львові (1997, кл. валторни В. Антоніва; 1999, кл. оперно-симфонічного диригува­н­ня М. Колес­си, З. Остафійчук) та асистентуру-стажува­н­ня при Львівській музичній академії (2003; керівник Ю. Луців). Брав майстер-класи у А. Асела (Австрія) та В. Жор­данії (США). 1998—2000 — диригент-асистент Львівського театру опери та балету імені С. Крушельницької. Від 2000 — головний диригент та художній керівник симфонічного оркестру Чернівецької філармонії імені Д. Гнатюка. Оркестр під орудою С. здобув зва­н­ня «академічний» (2008), заслужив ви­зна­н­ня не тільки в мистецьких колах України, а й за кордоном (Німеч­чина, Австрія, Польща, Італія, Іспанія, Румунія, Пів­ден­на Корея). Як оперний і балетний диригент ви­ступав у різних театрах Італії. Учасник національного музичного проєкту «Три С» (2016), всеукраїнського музичного фестивалю «Скорик. Post. Skriptum» (2021). Був диригентом-по­становником опери «Тоска» Дж. Пуч­чіні в Чернівецькій філармонії (2022). Спів­працював з симфонічними та камерними оркестрами України та зарубіж­жя (Румунія, Польща, Болгарія, Австрія, Німеч­чина, Швейцарія). Спів­працював з таким солістами, як А. Бєлов, М. Которович, Б. Пів­ненко, С. Крилов (усі — скрипка), Й. Єрмінь, Е. Чу­прик, А. Ферро (усі —фортепіано), Р. Горн, О. Пірієв (обидва — віолончель), В. Герел­ло, А. Шкурган, С. Чахоян (усі — спів). С. активно пропагує українську симфонічну музику та музику композиторів української діаспори, від­родив з рукописів багато неві­домих творів, що були забуті або вважалися втраченими, серед яких: В. Барвінський — кантата «Заповіт» на слова Т. Шевченка (інструментува­н­ня Й. Созанського, 2014); М. Вербицький — 10 симфоній, сюїта, 2 полонези для скрипки з орке­стром, увертюра до оперетки «Не до любови» (2015); Є. Воєвідка — мюзикл «То лише казка», лібрето І. Кейван, 2009); Л. Грабовський — «Гомеоморфії ІV» для оркестру (2010); Л. Затуловський — Концертіно для фортепіано з орке­стром (2006); М. Кузан — ораторія «Посланіє» на слова Т. Шевченка (українська премʼєра — 2021); Б. Крижанівський — вокально-симфонічна поема «Данило Галицький» на текс­ти М. Бажана (2015); Б. Кудрик — Симфонія мі мінор (2019), Симфонія мі бемоль мажор (2021; обидві написані в радянському концтаборі); Є. Мандичевський — кантати «Шкільна», «Сила гармонії», «В Буковому краї» (2017—18); І. Панов — «Гулаг симфонія» (2003); Р. Придаткевич — симфонія сі мінор № 1 «Легенда про Свободу» (2019); Г. Скупінський — симфонія № 4 «Гуцульські легенди» (2016); С. Туркевич— «Малярська симфонія» (2007), Симфонія № 2 (2021), опера для дітей «Куць» (інструментува­н­ня Й. Созанського, 2020). Як музичний режисер і композитор брав участь в музично-літературних дійствах: «Колядка для сопілки з орке­стром» (2021), «Великий млин» (2022) за поезією В. Китайгородської. Водночас 2004—20 — диригент симфонічного оркестру в музичній школі № 2 (Чернівці), 2004 — викладач по класу диригува­н­ня та керівник симфонічного оркестру в Чернівецькому фаховому коледжі мистецтв.

Завантажити статтю