ЛУ́ЦІВ Юрій Олексі­йович (12. 05. 1931, Львів) — диригент, педагог. Професор (1989). Народний артист УРСР (1990). Державна премія України ім. Т. Шев­ченка (1971). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2016). Лауреат Респ. огля­ду молодих диригентів (Київ, 1955, 1-е м.). Закін. Львів. консерваторію (1953; кл. М. Колес­си), де від­тоді й викладав (нині Львів. муз. академія; з пере­рвою): 1973–2013 — завідувач кафедри хор. та опер­но-симф. диригува­н­ня. 1948–53 — хор­мейстер, 1960–63 — диригент, 1963–73 — гол. диригент Львів. театру опери та балету ім. І. Фран­ка; 1953–57 — диригент симф. оркестру Львів. філармонії; 1957–60 — перший худож. кер. і гол. диригент симф. оркестру Запоріз. філармонії. У репертуарі — опери, балети, симф. і кантатно-оратор. твори різних епох від Й.-С. Баха та Ґ. Ґенделя до сучас. укр. і зарубіж. композиторів. Уперше у Львові здійснив низку опер. та балет. по­становок, зокрема «Лускунчик» П. Чай­ковського (1957), «Зачарований стрілець» К. Вебера, «Попелюш­ка» (обидві — 1965), «Ромео і Джульєт­та» (1968) С. Про­кофʼєва, «У неділю рано зілля копала» В. Кирейка (1966), «Багряні зір­ниці» С. Жданова, «Орися» А. Кос-Анатольського (обидві — 1967), «Золотий обруч» Б. Лятошинсько­го (1970), «Дон Жуан» В.-А. Мо­царта (1971), «Хованщина» М. Му­соргського (1973). Гастролі у країнах СНД, США, Канаді, Фран­ції, Великій Британії, Італії, Німеч­чині, Румунії, Польщі, на Кубі. Має низку фонд. записів та записів на компакт-дисках. Серед учнів — А. Ануфрієнко, О. Бенч, В. Василенко, Б. Іваноньків, М. Кулик.