Срібний Федір Васильович

СРІ́БНИЙ Федір Васильович (22. 02. 1881, м. На­двірна, нині Івано-Франківської обл. — 12. 01. 1946, Львів) — історик, педагог. Дійсний член НТШ (1917). Закінчив українську гімназію в м. Коломия (нині Івано-Франківська обл., 1903), до 1907 на­вчався на філософському факультеті Львівського університету, надалі — у Ві­денському університеті, 1912 здобув докторат. 1909–19 і 1923–31 викладав історію та гео­графію в Академічній гімназії у Львові; 1919–23 — в українських гімназіях у Тернополі та м. Станіслав (нині Івано-Франківськ). 1931 за станом здоровʼя ви­йшов на пенсію. 1940–41 був позаштатним спів­робітником Львівського від­ділу Ін­ституту історії України АН УРСР; 1942–44 очолював Історичну секцію НТШ; від 1944 викладав у Львівському торговельно-економічному ін­ституті. Належав до Львівської історичної школи М. Грушевського. Особливу цін­ність у науковому доробку С. становлять публікації з історії Львівського братства кінця 16 — 17 ст., які під­готовлені на ґрунтовній джерельній базі та роз­кривають широкий спектр діяльності цієї організації і життя українців Львова. Вони опубліковані до 1916 у «Записках НТШ»: «Дневник Велевицького як джерело до української історії» (т. 67, кн. 5), «Студії над організацією Львівської Ставропігії від кінця ХVI до половини ХVII ст.» (т. 106, 108, 111, 112, 114, 115), «Два епізоди з історії боротьби Гедеона Балабана з Львівським братством» (т. 117–118). У 2020 на будівлі товариства «Просвіта» у На­двірній встановлено меморіальну дошку братам Срібним.