Ржепецька Олена
Визначення і загальна характеристика
РЖЕПЕ́ЦЬКА Олена (дівоче — Покровська; псевдонім — Нічий; 1885, за ін. даними — 1890, Житомир — 1948, Львів) — прозаїк. Була постійною співробітницею «Літературно-наукового вістника» (в його «київський» період), на сторінках якого опублікувала кілька зразків малої прози («Вічна весняна казка», «Останій день Білецького», «Скарга»). Її рання та пізніша творчість зазнала виразного впливу В. Винниченка, твори якого перекладала російською мовою з дозволу автора. Збірка оповідань Р., куплена Державним видавництвом, та драма, написана на замовлення М. Садовського, були втрачені в Кам’янці-Подільському (нині Хмельницької обл.) під час 1-ї світової війни. У міжвоєнний період мешкала у Львові. Тут окремими виданнями вийшли друком її повість «На берегах Гориня» (1934) та збірка оповідань «Вічне полум’я» (1936), в яких помітні виразні емансипаційні мотиви та спроба переосмислення євангельських істин, що зумовило контроверсійну оцінку тогочасної літературної критики. У повоєнний період твори Р. друкували в журналі «Радянський Львів», однак М. Бажан розкритикував письменницю за «націоналістичні й буржуазні тенденції», що негативно вплинуло на її долю.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
