Ржепецька Олена

РЖЕПЕ́ЦЬКА Олена (дівоче — Покровська; псевдонім — Нічий; 1885, за ін. даними — 1890, Житомир — 1948, Львів) — прозаїк. Була по­стійною спів­робітницею «Літературно-наукового вістника» (в його «київський» період), на сторінках якого опублікувала кілька зразків малої прози («Вічна весняна казка», «Останій день Білецького», «Скарга»). Її рання та пізніша творчість за­знала виразного впливу В. Вин­ниченка, твори якого пере­кладала російською мовою з до­зволу автора. Збірка оповідань Р., куплена Державним видавництвом, та драма, написана на замовле­н­ня М. Садовського, були втрачені в Камʼянці-Подільському (нині Хмельницької обл.) під час 1-ї світової війни. У між­воєн­ний період мешкала у Львові. Тут окремими ви­да­н­нями ви­йшли друком її повість «На берегах Гориня» (1934) та збірка оповідань «Вічне полумʼя» (1936), в яких помітні виразні емансипаційні мотиви та спроба пере­осмисле­н­ня євангельських істин, що зумовило контроверсійну оцінку тогочасної літературної критики. У повоєн­ний період твори Р. друкували в журналі «Радянський Львів», однак М. Бажан роз­критикував письмен­ницю за «націоналістичні й буржуазні тенденції», що негативно вплинуло на її долю.

Завантажити статтю