САМУ́ТІНА Ганна Іванівна (01. 05. 1929, с. Ташань Пере­яславського, нині Борис­пільського р-ну Київської обл. — 16. 04. 2009, м. Пере­яслав-Хмельницький, нині Пере­яслав Київської обл.) — художниця монументального мистецтва, живописець. Сестра С. Самутіної-Болсуновської. Заслужений художник України (2008). Членкиня НСХУ (2008). Закінчила Київське училище прикладного мистецтва за спеціальністю «художник килимовиробництва» та факультет книжкової графіки Київського художнього ін­ституту (1964; майстерня В. Касіяна). Працювала в цеху прикладного мистецтва Київського товариства художників (від 1951; створювала батики); художником із костюмів на Київській кіностудії імені О. Довженка (1953–58); графіком-дизайнером Київського НДІ культури побутових виробів (від 1964); художником-монументалістом на Київському художньому монументально-декоративному комбінаті (1973–89). У 1962–73 спів­працювала з видавництвом «Веселка» (Київ), про­ілюструвала збірник українських народних казок, казки «Дивна сопілка», «Правда і кривда», «Бідний чоловік та його сини», «Дідова дочка та бабина дочка», «Зароблений карбованець», «Зозуля», «Летючий корабель», «Іван-Побиван», «Гуси-лебеді», а також книжки Л. Глібова, В. Недолі, М. Лисич («Три роки старого чайника»), М. Петренка, І. Шараповської («Добрый вечер, лун­ная девочка»), І. Ку­пріна («Олеся»). Авторка ілюстрацій до драми «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1960-і рр.). Створювала в техніках акварелі, пастелі, олії, темпери пейзажі, порт­рети, натюрморти, а також графічні твори та монументально-декоративну мозаїку. У станково-монументальних творах, зокрема мозаїках, використовувала різні матеріали: мушлі, скло, камінці, намистини, солому, очерет, насі­н­ня рослин тощо. Авторка мозаїчних стел «Лелеки», «Лань» (обидві — 1974), «За мир, за життя» (1975), «Свято дружби та врожаю» (1976), «Народне мистецтво Білорусі» (1977), «Хліб сучасний» (1987), «Хліб минулий» (1980-і рр.) та ін., роз­пису інтерʼєру у фойє Президії Товариства охорони природи (Київ, 1978), паркової кераміки «Україна многолика», «Лелеки принесли дитя в капусту» в Рівному (обидві — 1985). За остан­ні 15 р. створила близько 300 робіт. Картини «Провесна», «Наталка», «Навесні» вирізняються непо­вторністю, новизною. Роботи філософської тематики («Музика сфер», «Старт до радості», «Очище­н­ня», «Мир і любов через усі кордони») пронизані ідеєю взаємин людини з Богом, Всесвітом. Творчість С. пройнята любовʼю до України, її національних мистецьких традицій, від­ображає духовний світ українців. Учасниця мистецьких ви­ставок від 1978. Персональні — у Києві (1978 — дві екс­позиції, 1979 — три екс­позиції; усі — спільно з се­строю, 1999, 2007, 2008 — дві екс­позиції, одна — спільно з се­строю), Пере­яслав-Хмельницькому (1985 — дві екс­позиції, 1988, 1990, 1992, 1995, 1999, 2007, 2009, 2010 — дві екс­позиції, одна — спільно з се­строю, 2024 — ювілейна). Деякі твори мисткині зберігаються в Національному історико-етно­графічному заповід­нику «Пере­яслав», зі­бран­ні Від­ділу культури міськради Пере­яслава.