Самутіна Ганна Іванівна
САМУ́ТІНА Ганна Іванівна (01. 05. 1929, с. Ташань Переяславського, нині Бориспільського р-ну Київської обл. — 16. 04. 2009, м. Переяслав-Хмельницький, нині Переяслав Київської обл.) — художниця монументального мистецтва, живописець. Сестра С. Самутіної-Болсуновської. Заслужений художник України (2008). Членкиня НСХУ (2008). Закінчила Київське училище прикладного мистецтва за спеціальністю «художник килимовиробництва» та факультет книжкової графіки Київського художнього інституту (1964; майстерня В. Касіяна). Працювала в цеху прикладного мистецтва Київського товариства художників (від 1951; створювала батики); художником із костюмів на Київській кіностудії імені О. Довженка (1953—58); графіком-дизайнером Київського НДІ культури побутових виробів (від 1964); художником-монументалістом на Київському художньому монументально-декоративному комбінаті (1973—89). У 1962—73 співпрацювала з видавництвом «Веселка» (Київ), проілюструвала збірник українських народних казок, казки «Дивна сопілка», «Правда і кривда», «Бідний чоловік та його сини», «Дідова дочка та бабина дочка», «Зароблений карбованець», «Зозуля», «Летючий корабель», «Іван-Побиван», «Гуси-лебеді», а також книжки Л. Глібова, В. Недолі, М. Лисич («Три роки старого чайника»), М. Петренка, І. Шараповської («Добрый вечер, лунная девочка»), І. Купріна («Олеся»). Авторка ілюстрацій до драми «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1960-і рр.). Створювала в техніках акварелі, пастелі, олії, темпери пейзажі, портрети, натюрморти, а також графічні твори та монументально-декоративну мозаїку. У станково-монументальних творах, зокрема мозаїках, використовувала різні матеріали: мушлі, скло, камінці, намистини, солому, очерет, насіння рослин тощо. Авторка мозаїчних стел «Лелеки», «Лань» (обидві — 1974), «За мир, за життя» (1975), «Свято дружби та врожаю» (1976), «Народне мистецтво Білорусі» (1977), «Хліб сучасний» (1987), «Хліб минулий» (1980-і рр.) та ін., розпису інтерʼєру у фойє Президії Товариства охорони природи (Київ, 1978), паркової кераміки «Україна многолика», «Лелеки принесли дитя в капусту» в Рівному (обидві — 1985). За останні 15 р. створила близько 300 робіт. Картини «Провесна», «Наталка», «Навесні» вирізняються неповторністю, новизною. Роботи філософської тематики («Музика сфер», «Старт до радості», «Очищення», «Мир і любов через усі кордони») пронизані ідеєю взаємин людини з Богом, Всесвітом. Творчість С. пройнята любовʼю до України, її національних мистецьких традицій, відображає духовний світ українців. Учасниця мистецьких виставок від 1978. Персональні — у Києві (1978 — дві експозиції, 1979 — три експозиції; усі — спільно з сестрою, 1999, 2007, 2008 — дві експозиції, одна — спільно з сестрою), Переяслав-Хмельницькому (1985 — дві експозиції, 1988, 1990, 1992, 1995, 1999, 2007, 2009, 2010 — дві експозиції, одна — спільно з сестрою, 2024 — ювілейна). Деякі твори мисткині зберігаються в Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав», зібранні Відділу культури міськради Переяслава.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Бабусина оселя», «Сусідки» (обидва — 1960), «Ватра над потічком» (1965), «Автопортрет» (1970, 1985, 1995), «Життєткалі (Нитка життя)», «Молитва», «Зима в Трускавці», «Осінній вечір» (усі — 1970), «Весна» (1971), «Лелеки» (1976), «Сім’я» (1977, 1980), «Автопортрет в минулому (Устремління)», «Юність матері» (обидва — 1980), «Троянда Миру» (1986, 1996, 1998), «Дари землі» (1987), «Журба» (1990), «Пробудження» (1993), «Передчуття» (1995), «Космос — колиска людини» (1996), «Гімн матері» (1997), «Дві пави», «Дерево роду», «Мати сіє життя» (усі — 1998), «Творчість космосу», «Дерево життя» (обидва — 1999), «Надвечір’я» (2003), «Сонячний ранок» (2004), «Весняні квіти», «Задумлива (Портрет сестри Софії)» (обидва — 2005), «Дівчинка», «Мавка», «Купальська квітка» (усі — 2006).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
__1980-i_rr__mozaiika.jpg "Г. Самутіна. «Хліб минулий» (фрагмент). 1980-і рр. Мозаїка з природніх матеріалів")
Завантажити статтю
Людина 
