Касіян Василь Ілліч

КАСІЯ́Н Василь Ілліч (20. 12. 1895(01. 01. 1896), с. Микулинці, нині Снятин. р-ну Івано-Фр. обл. – 26. 06. 1976, Київ) – графік, мистецтвознавець і педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1943), нар. художник СРСР (1944), професор (1939). Дійсний член АМ СРСР (1947), Академії архітектури УРСР (1950). Держ. премії УРСР ім. Т. Шевченка (1964) та у галузі н. і т. (1971). Герой Соц. Праці (1974). Державні нагороди СРСР. Депутат ВР УРСР (1947–51, 1963–67, 1967–71, 1971–75). Член АРМУ (1925), СХУ (1937, 1944–49 і 1962–68 – голова). Секр. СХ СРСР, чл. президії АМ СРСР. Служив 1915–18 в австро-угор. армії. 2 роки перебував в італ. полоні. 1923 прийняв громадянство СРСР, 1927 переїхав до УСРР. У Празі закін. Карлів університет (1924), АМ (1926; викл. В. Буковац, Я. Обровський, М. Швабінський), слухав лекції на філос. факультеті УВУ (1924–27). Відтоді працював у Київ. худож. інституті (з перервою): 1944–76 – завідувач кафедри графіч. мистецтв, проф.; у Харкові: в Укр. полігр. інституті: від 1930 – завідувач кафедри худож.-тех. оформлення книги; 1937–41 – завідувач кафедри графіки, в. о. заст. дир. з навч. та наук. роботи; 1942 – викладач в укр. відділенні Моск. худож. інституту (м. Самарканд, Узбец. РСР); 1943–44 – викладач Ленінгр. інституту живопису, скульптури та архітектури (м. Загорськ Моск. обл.); завідувач відділу образотвор. мистецтв ІМФЕ АН УРСР (Київ, 1955–62). У складі редколегії УРЕ (К., 1959–63). Керував редколегією з упорядкування вид. «Тарас Шевченко. Мистецька спадщина» (К., 1961–63, т. 1–4). Брав участь в оформленні зб. «Кобзар» (К., 1964). Учасник респ., всесоюз. та міжнародних художніх виставок від 1923. Для творчості К. характерні романт. піднесеність образів, експресія штриха, ускладнені сюжетні ходи. Осн. техніки – офорт, глибокий і плоский друк, дереворит, літографія, суха голка, мецо-тинто. У станк. та ілюстратив. графіці розробляв нац. укр. тематику, передусім шевченкіану, ілюстрував літ. твори укр. класиків; створював портрети, плакати, екслібриси. Портрет К. (1973) виконав В. Бородай, надгробок (1980) – О. Ковальов. 1978 встановлено Респ. премію його імені. У м. Снятин 1982 відкрито Касіяна В. Художньо-меморіальний музей. Серед учнів – В. Авраменко, Н. Божко, Н. Болдирева, В. Бунов, В. Бура-Мацапура, В. Вандаловський, Г. Гаркуша, О. Данченко, Г. Зубковський, В. Калуга, О. Капітан, А. Кожухов, Р. Ліпатов, В. Лопата, Н. Лопухова, Т. Лящук, О. Мікловда, О. Мікора, І. Селіванов, В. Чебаник, Г. Якутович.

Пр.: Тарас Шевченко – академик гравюры // Рус.-укр. связи в изобразит. искусстве. 1956; Українське образотворче мистецтво за 40 років Радянської влади. 1957; Українська радянська графіка. 1959 (співавтор); Мистецтво графіки. 1960; 1963; Українська дожовтнева реалістична графіка. 1961 (співавтор); Мистецька спадщина Шевченка і нове в її дослідженні. 1962; Політичний плакат. 1963; Мистецтво Тараса Шевченка. 1963; Офорти Тараса Шевченка. 1964; Нариси історії українського мистецтва. 1966; Про мистецтво: Вибр. ст. 1970 (усі – Київ).

Тв.: «Весна в концтаборі» (1920), «Гайдамаки» (1922), «Т. Шевченко» (1923; 1926; 1935; 1946; 1959; 1960), «Гуцул» (1923; 1925), «У пошуках роботи» (1924), «Робітнича година», «Бездомні безробітні», «Селянка з Покуття» (усі – 1925), «Безробітні на мосту», «Робітники на Заході», «І. Франко» (усі – 1926), «Арсенальці», «А. Іванов», «Перекоп» (усі – 1927), «Автопортрет» (1931), «Артем» (1936), «На ХТЗ» (1937), «Т. Шевченко-офортист», «Т. Шевченко серед селян» (обидва – 1939), «І. Франко» (1946), «О. Кульчицька» (1958), «М. Рильський» (1959), «Т. Шевченко з казахським хлопчиком», «Київські метробудівники» (обидва – 1960), «Народ і слово Т. Шевченка» (1962), «Т. Шевченко і народ» (1965), «В. Стефаник» (1971); іл. до кн. – «Кленові листки» (1926) та «Новели» (1958) В. Стефаника, «Кобзар» Т. Шевченка (1934; 1942; 1944 – бл. 100 рисунків; 1949; 1954; 1976), «Борислав сміється» І. Франка (1948), «Земля» О. Кобилянської (1950; 1954), «Тарасові шляхи» О. Іваненко (1961; усі – Київ); цикли – «Донбас» (1931), «Дніпробуд» (1932), «Дніпрельстан» (1934), «Наймичка» (1938), «Гайдамаки» (1964); плакати – «На бій, слов’яни!» (1942), «Леся Українка» (1942; 1946), «М. Коцюбинський» (1942; 1964), «Гнів Т. Шевченка – зброя перемоги» (1943), «Україна вільна» (1944), «Панас Мирний», «К. Ушинський» (обидва – 1945), «Марко Черемшина» (1949), «Т. Шевченко» (1961; 1964), «О. Довженко» (1964).

Літ.: Шпаков А. Василий Ильич Касиян. К., 1960; Каталог ювілейної виставки творів Василя Ілліча Касіяна. К., 1966; Гравюры Василия Касияна. Москва, 1967; Касіян Василь: Бібліогр. покажч. Л., 1976; Владич Л. Василь Касіян: П’ять етюдів про художника. К., 1978; Василь Касіян. Спогади про художника. К., 1986; Чебаник В. Учитель (До 105-річчя від дня народж. В. І. Касіяна) // Укр. АМ: Дослідн. та наук.-метод. пр. К., 2001. Вип. 8; Василь Касіян. Автопортрет. К., 2004.

П. В. Нестеренко

Основні твори

«Весна в концтаборі» (1920), «Гайдамаки» (1922), «Т. Шевченко» (1923; 1926; 1935; 1946; 1959; 1960), «Гуцул» (1923; 1925), «У пошуках роботи» (1924), «Робітнича година», «Бездомні безробітні», «Селянка з Покуття» (усі – 1925), «Безробітні на мосту», «Робітники на Заході», «І. Франко» (усі – 1926), «Арсенальці», «А. Іванов», «Перекоп» (усі – 1927), «Автопортрет» (1931), «Артем» (1936), «На ХТЗ» (1937), «Т. Шевченко-офортист», «Т. Шевченко серед селян» (обидва – 1939), «І. Франко» (1946), «О. Кульчицька» (1958), «М. Рильський» (1959), «Т. Шевченко з казахським хлопчиком», «Київські метробудівники» (обидва – 1960), «Народ і слово Т. Шевченка» (1962), «Т. Шевченко і народ» (1965), «В. Стефаник» (1971); іл. до кн. – «Кленові листки» (1926) та «Новели» (1958) В. Стефаника, «Кобзар» Т. Шевченка (1934; 1942; 1944 – бл. 100 рисунків; 1949; 1954; 1976), «Борислав сміється» І. Франка (1948), «Земля» О. Кобилянської (1950; 1954), «Тарасові шляхи» О. Іваненко (1961; усі – Київ); цикли – «Донбас» (1931), «Дніпробуд» (1932), «Дніпрельстан» (1934), «Наймичка» (1938), «Гайдамаки» (1964); плакати – «На бій, слов’яни!» (1942), «Леся Українка» (1942; 1946), «М. Коцюбинський» (1942; 1964), «Гнів Т. Шевченка – зброя перемоги» (1943), «Україна вільна» (1944), «Панас Мирний», «К. Ушинський» (обидва – 1945), «Марко Черемшина» (1949), «Т. Шевченко» (1961; 1964), «О. Довженко» (1964).

Основні праці

Тарас Шевченко – академик гравюры // Рус.-укр. связи в изобразит. искусстве. 1956; Українське образотворче мистецтво за 40 років Радянської влади. 1957; Українська радянська графіка. 1959 (співавтор); Мистецтво графіки. 1960; 1963; Українська дожовтнева реалістична графіка. 1961 (співавтор); Мистецька спадщина Шевченка і нове в її дослідженні. 1962; Політичний плакат. 1963; Мистецтво Тараса Шевченка. 1963; Офорти Тараса Шевченка. 1964; Нариси історії українського мистецтва. 1966; Про мистецтво: Вибр. ст. 1970 (усі – Київ).

Рекомендована література

Шпаков А. Василий Ильич Касиян. К., 1960;
Каталог ювілейної виставки творів Василя Ілліча Касіяна. К., 1966;
Гравюры Василия Касияна. Москва, 1967;
Касіян Василь: Бібліогр. покажч. Л., 1976;
Владич Л. Василь Касіян: П’ять етюдів про художника. К., 1978;
Василь Касіян. Спогади про художника. К., 1986;
Чебаник В. Учитель (До 105-річчя від дня народж. В. І. Касіяна) // Укр. АМ: Дослідн. та наук.-метод. пр. К., 2001. Вип. 8;
Василь Касіян. Автопортрет. К., 2004.