Пшеворська культура
ПШЕВО́РСЬКА КУЛЬТУ́РА — археологічна культура залізного віку. Назву культурі дав могильник поблизу м. Пшеворськ (нині Підкарпатського воєводства, Польща), який дослідив на початку 20 ст. К. Гадачек. Основний ареал П. к. складають землі між р. Одер і Вісла. На цій території вона існувала від рубежу 3—2 ст. до н. е. до 5 ст. н. е. В Україні памʼятки П. к. розташовані на Волині та Північному Поділлі, вони датовані 1 ст. до н. е. — 1 ст. н. е. Культура відома за матеріалами поселень, могильників, окремих поховань (Гринів, Підберезці, Чишки, Хотимир, Лучка). Відкрито також низку одиничних поховань воїнів кінця 2 — початку 3 ст. н. е. (Капустянці, Петрилів, Млинів). Поселення площею до 0,5 га, знаходяться на низьких ділянках заплав або мисах, складаються з 3—5 жител та кількох ям-погребів, укріплень не мають. Житла — заглиблені у материк або наземні, каркасно-стовпової конструкції. Всередині знаходилося вогнище, влітку його виносили на двір. Населення займалося землеробством і приселищним тваринництвом, розвинутими були залізодобувне, залізообробне ремесла, ткацтво, деревооброблення. Поховальний обряд — урнове трупоспалення. Поряд клали побутові речі, знаряддя праці. Останки воїнів супроводжували зброєю, попередньо спеціально виведеною з ладу (чим вищий статус померлого — тим більше зброї). П. к. властивий неповторний за формами і орнаментом керамічний комплекс. Горщики, миски, кухлики, вази ліпили ручним способом. Речовий матеріал репрезентований також металевим знаряддям праці (шила, ножі, ножиці), зброєю, предметами одягу (пряжки, фібули, підвіски). П. к. сформувалася на основі симбіозу прийшлих германських племен з кельтизованою культурою і місцевих носіїв поморської культури (різноманітні групи східногерманських племен і прасловʼян). На Волині та Поділлі пшеворські племена складалися переважно із нащадків поморської культури, які стали у 1 ст. н. е. одним із компонентів при створенні зубрицької культури, що належала давнім словʼянам — венедам.
Рекомендована література
Завантажити статтю
