ПАВЛЕ́НКО Михайло Степанович (26. 10(07. 11). 1895, Суми — 07. 04. 1942, Мага­данська обл., РФ) — мистецтво­знавець. Як стипендіат Сумського земства на­вчався в Харківській художній школі (закінчив 1917). На­прикінці літа 1918 вступив до Української академії мистецтв (Київ). Узяв участь у пов­стан­ні проти геть­мана П. Скоропадського. При­єд­нався до боротьбистів-незалежників. У Миргороді (нині Полтавська обл.) на початку 1919 за по­становою повітового ревкому був членом особливої комісії «по роз­вантажен­ню тюрми від контр­революціонерів». Пере­бував в отамана О. Волоха. 1922 від­новив на­вча­н­ня в майстерні В. Кричевського в Київському ін­ституті пластичних мистецтв (згодом художній ін­ститут), який закінчив 1925, де й викладав на кафедрі історії українського мистецтва. Завідував художнім від­ділом Київської картин­ної галереї. Науковий спів­робітник Київської ін­спектури охорони памʼяток культури. 1 квітня 1934 заарештований і висланий на три роки на Пів­ніч. 1941 заарештований вдруге, роз­стріляний. Реабілітований 1992.