ВО́ЛОХ Омелян Іванович (18. 07. 1886, станиця Калниболотська, нині Краснодар. краю, РФ — 03. 11. 1937, ур­очище Сандормох побл. м. Медвежʼєгорськ, Карелія, РФ) — військовий діяч. Восени 1917 — командувач 2-го Укр. полку Армії УНР; на поч. 1918 — сотник Гайдамац. коша Слобід. України; від березня 1918 — командувач 3-го Гайдамац. полку у складі Запороз. корпусу Армії УНР; на поч. 1919 — Запороз. корпусу Армії УНР; від червня — Гайдамац. бригади. 1 грудня 1919 у м-ку Любар (нині смт Житомир. обл.) спробував під­няти пов­ста­н­ня проти Директорії. Після придуше­н­ня заколоту захопив держ. скарбницю і пере­йшов на бік більшовиків. Член Укр. комуніст. партії (боротьбистів), згодом — КП(б)У. Працював у проф­спілках. 23 вересня 1933 засудж. у справі УВО до 10-річ. увʼязне­н­ня, 9 жовтня 1937 винесено смерт. вирок.