Самойлов Яків Олександрович
САМО́ЙЛОВ Яків Олександрович (від народження до 1894 — Шмуль Яків Фішелевич; 23. 11(05. 12). 1870, Одеса — 29. 09. 1925, Москва) — геолог, мінералог. Брат О. Самойлова. Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету в Одесі (1893), де відтоді й працював. Від 1895 провадив наукові дослідження з мінералогії в Московському університеті під керівництвом В. Вернадського. 1902 захистив магістерську дисертацію «Материалы к кристаллографии барита», 1906 — докторську дисертацію «Минералогия жильных месторождений Нагольного кряжа». 1902–06 — завідувач кафедри мінералогії та геології Новоолександрійського інституту сільського господарства та лісівництва (нині м. Пулави Люблінського воєводства, Польща); від 1906 — професор кафедри мінералогії Московського сільськогосподарського інституту; водночас 1907–11 — приват-доцент, 1917–25 — професор, директор НДІ мінералогії Московського університету; від 1919 — засновник і директор, завідувач гірничо-геологічного відділу Наукового інституту з добрив (нині НДІ з добрив та інсектофунгіцидів імені Я. Самойлова, м. Череповець Вологодської обл., РФ). Основні праці присвячені мінералогії осадових гірських порід, дослідженню агрономічних руд, біогеохімії. Вивчав мінералогію та петрографію фосфоритів та розвинув біолітну теорію їх походження. Ініціатор дослідження хімічного складу сучасних морів та живих організмів. Детально вивчив геологію та мінералогію жильних родовищ Донецького басейну — золота, срібла, ртуті, свинцевого блиску, цинкової обманки, мідного колчедану та ін. Ґрунтовно охарактеризував геологію та структуру рудних родовищ Нагольного кряжа.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Введение в кристаллографию. Москва, 1906; Москва; Ленинград, 1932; Месторождения фосфоритов Алжира и Туниса. Москва, 1912; К вопросу о получении термических кривых различных минеральных тел // Изв. Император. АН. 1915; Месторождения серного колчедана в России. Петроград, 1916; Агрономические руды. Москва, 1921; Железо-марганцовые желваки со дна Черного, Балтийского и Баренцова морей // Тр. Геол. и минерал. музея им. Петра Великого. 1922. Т. 3, вып. 2 (співавт.); Осадки Баренцова и Карского морей. Москва, 1924; Минеральный состав скелетов некоторых безпозвоночных Баренцова и Карского морей. Москва, 1925; Биолиты: Сб. ст. Ленинград, 1929; Яков Владимирович Самойлов — минералог и биогеохимик: Сб. науч. ст. Москва, 1974.
Рекомендована література
- Вернадский В. И. Из истории минералогии в Московском университете: памяти проф. Я. В. Самойлова // Очерки по истории геологических знаний. Москва, 1956. Вып. 5;
- Письма Я. В. Самойлова В. И. Вернадскому. К., 2012;
- Оноприенко В. И. Яков Владимирович Самойлов: (1870–1925). К., 2015;
- Кравчук О. Тернистий життєвий шлях Я. В. Самойлова (1870–1925) // Мінералогічний збірник. 2015. № 65, вип. 2;
- Шаталов М. М. Професор Яків Володимирович Самойлов — видатний геолог-рудник Донбасу (до 150-річчя від дня народження) // Геологічний журнал. 2020. № 3.
Завантажити статтю
