Самойлов Яків Олександрович

САМО́ЙЛОВ Яків Олександрович (від народже­н­ня до 1894 — Шмуль Яків Фішелевич; 23. 11(05. 12). 1870, Одеса — 29. 09. 1925, Москва) — геолог, мінералог. Брат О. Самойлова. Закінчив природниче від­діле­н­ня фізико-математичного факультету Новоросійського університету в Одесі (1893), де від­тоді й працював. Від 1895 провадив наукові дослідже­н­ня з мінералогії в Московському університеті під керівництвом В. Вернадського. 1902 захистив магістерську дисертацію «Материалы к кри­стал­ло­графии барита», 1906 — докторську дисертацію «Минералогия жильных месторождений Нагольного кряжа». 1902—06 — завідувач кафедри мінералогії та геології Новоолександрійського ін­ституту сільського господарства та лісівництва (нині м. Пулави Люблінського воєводства, Польща); від 1906 — професор кафедри мінералогії Московського сільськогосподарського ін­ституту; водночас 1907—11 — приват-доцент, 1917—25 — професор, директор НДІ мінералогії Московського університету; від 1919 — засновник і директор, завідувач гірничо-геологічного від­ділу Наукового ін­ституту з добрив (нині НДІ з добрив та інсектофунгіцидів імені Я. Самойлова, м. Череповець Вологодської обл., РФ). Основні праці присвячені мінералогії осадових гірських порід, досліджен­ню агрономічних руд, біо­геохімії. Ви­вчав мінералогію та петро­графію фосфоритів та роз­винув біо­літну теорію їх походже­н­ня. Ініціатор дослідже­н­ня хімічного складу сучасних морів та живих організмів. Детально ви­вчив геологію та мінералогію жильних родовищ Донецького басейну — золота, срібла, ртуті, свинцевого блиску, цинкової обманки, мідного колче­дану та ін. Ґрунтовно охарактеризував геологію та структуру рудних родовищ Нагольного кряжа.

Завантажити статтю