СВІРЕ́НКО Дмитро Онисифорович (24. 10(05. 11). 1888, с. Новий Мерчик Валківського пов. Харківської губ., нинi Богодухівського р-ну Харкiвської обл. — 26. 10. 1944, м. Чкалов, нині Оренбург, РФ) — гiдробiолог. Доктор ботаніки (1924), професор (1920), член-кореспондент АН УРСР (1934). Закiнчив Харкiвський університет (1912). Учителював, працював у лабораторії В. Арнольді. 1918–20 — у Харківському університеті, спів­засновник Сіверсько-Донецької гідробіо­логічної станції при Університеті; від 1920 — у Катеринославському університеті (нині Дні­про): від 1921 — завідувач кафедри ботаніки; водночас — доцент Гірничого та професор Педагогічного ін­ститутів у Катеринославі; 1923–28 — професор кафедри ботанiки Одеського ІНО, директор Ботанічного саду Одеського університету; 1928–41 — завідувач кафедри гiдробiологiї Днi­пропетровського університету (нині Дні­про) та водночас — засновник і директор Дні­пропетровської гідробіо­логічної станції (згодом НДІ гідробіо­логії) при Університеті. 1941–44 — завідувач кафедр ботанiки Чкаловських педагогічного i сільськогосподарського iн­ститутiв. Досліджував систематику і гео­графію зелених джґутикових і евгленових водоростей, роз­виток окремих гідробіо­нтів і водних біо­ценозів залежно від чин­ників середовища та в умовах першого великого водо­сховища Європи (Дні­провського). Редактор i спів­автор фундаментальної 6-томної моно­графiї «Днi­провське водо­сховище», в якiй вперше в iсторiї української та європейської гiдробiологiї роз­крито основні закономiрностi змін гідробіо­логії рівнин­ної річки (на прикладі Дні­пра) у звʼязку з її зарегульованістю греблею Дні­провської ГЕС і створе­н­ням водо­сховища.