Славутич Яр
СЛАВУ́ТИЧ Яр (справжнє — Жученко Григорій Михайлович; 11. 01. 1918, х. Жученки Олександрійського пов. Херсонської губ., нині в межах с. Благодатне Кропивницького р-ну Кіровоградської обл. — 04. 07. 2011, м. Едмонтон, провінція Альберта, Канада) — поет, перекладач, літературознавець, мовознавець. Доктор філософії (1955), професор (1960). Дійсний член УВАН, НТШ, член НСПУ. Премії імені Д. Яворницького (1993), імені І. Кошелівця (2002). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1998). Закінчив Запорізький педагогічний інститут (1940), учителював у Приазов’ї. Дебютував 1938 віршем «Коню мій буланий...» у харківському «Літературному журналі». Учасник 2-ї світової війни, спочатку в лавах Червоної армії, від 1942 — в УПА; підтримував зв’язки з діячами ОУН Олегом Ольжичем, О. Телігою, Іваном Ірлявським. У цей період пережив особисту трагедію — спалення есесівськими карателями його дружини Уляни разом із немовлям. Від 1945 — на еміграції: був вільним слухачем УВУ в Авґсбурзі, редагував і видавав журнал «Заграва», брав участь у заснуванні Мистецького українського руху. Від 1949 — у США. Опублікував критичний огляд «Модерна українська поезія: 1900–1950» (Філадельфія, 1950). Студіював у Пенсильванському університеті у Філадельфії (1953–55), де здобув магістрат (1954) і докторат (1955). У 1955–60 — викладач української мови в Американській військовій школі мов у м. Монтерей (шт. Каліфорнія). У цей час з’явилася друком книга «Розстріляна муза» (Детройт, 1955; 2-е видання — К., 1992), присвячена визначним українським митцям, що зазнали репресій, а 1958 — перекладне видання «Вибрані поезії» Дж. Кітса; перекладав також твори В. Шекспіра, Ю. Словацького, Я. Врхліцького, X. Ботева та ін. Від 1960 — у Канаді. 1960–83 — професор Альбертського університету, керівник відділу славістики. Упорядник і видавець альманахів «Північне сяйво», «Західноканадський збірник», головний редактор часопису «Slavs in Canada». В Едмонтоні заснував українську друкарню «Славута». Від 1990 діє фонд Яра Славутича, метою якого є надання допомоги на видання літератури українським діячам науки і культури. У роки незалежності неодноразово відвідував Україну. 2007 засновано Всеукраїнську літературну премію імені Яра Славутича.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Співає колос. Авгсбург, 1945; Гомін віків. Авгсбург, 1946; Правдоносці. Мюнхен, 1948; Спрага. Мюнхен, 1950; Мудрощі мандрів. Едмонтон, 1952; Трофеї: 1938–1963. Едмонтон, 1963; Завойовники прерій. Едмонтон, 1968; Зібрані твори: 1938–1978. Едмонтон, 1978; Живі смолоскипи. Едмонтон, 1983; Л., 1992; Слово про Запорізьку Січ. Дн., 1991; 1992; Шаблі тополь. К., 1992; 1995; Моя доба. Л., 1993; Твори. Т. 1–2. К., 1994; т. 1–5. К.; Едмонтон, 1998; Поезії та поеми: Повне видання (1937–2004). Едмонтон, 2004.
- Основні праці
- Шевченкова поетика. Едмонтон, 1964; Українська поезія в Канаді. Едмонтон, 1976; Анотована бібліографія української літератури в Канаді: Канадські книжкові видання 1908–1988. Едмонтон, 1987; У вирі багатокультурності: Спогади учасника. Едмонтон, 1988; Українська література в Канаді: Вибрані дослідження, статті й рецензії. Едмонтон, 1992; Меч і перо: Вибрані дослідження і статті. К., 1992.
Рекомендована література
- Волинський К. Яр Славутич: Літ. портрет. К., 1994;
- Гордасевич Г. Цей невгамовний Славутич // Дзвін. 1995. № 3;
- Назаренко Т. Правди потужний спалах: Поетична творчість Яра Славутича. Л., 1996;
- Крижанівський С. Яру Славутичу — 80 // Літературна Україна. 1998, 22 січ.;
- Холодний М. Золоте перо жар-птиці: П’ятитомник Яра Славутича: Есей. Чг., 1999;
- Поетика Яра Славутича. 2-е вид. Х.; Хн., 2003;
- Виговська Я. Вечір творчості Яра Славутича в Едмонтоні // Новий шлях. 2011, 1 груд.;
- Немченко Г., Немченко І. Спрага правди: (хресний шлях Яра Славутича) // Степ: Альм. Хн., 2012. № 21;
- Відійшов у вічність поет, перекладач, літературознавець і друг «Всесвіту» Яр Славутич // Всесвіт. 2011. № 7/8;
- Качуровський І. На відхід старого колеги // Березіль. 2012. № 7/8.
Завантажити статтю
Людина 
