Спичак Володимир Іларіонович
СПИЧА́К Володимир Іларіонович (01. 10. 1903, Сімферополь — 12. 02. 1984, Херсон) — скульптор. Член СХУ (1940–49, 1957). Навчався на скульптурному відділенні Д. Медведовського (1935–37) в художній студії М. Самокиша. Удосконалював свою творчість на всесоюзному семінарі в Москві під керівництвом С. Могарачева, де брав консультації у В. Мухіної. Працював у Сімферополі: директор і скульптор-кераміст керамічного заводу (1944–46); у товаристві «Кримхудожник» (1946–48); на художньо-виробничому комбінаті (1957–64). Водночас 1946–49 — викладач Кримського художнього училища. У серпні 1949 репресований; перебував на засланні. 1955 реабілітований і 1957 відновлений у СХУ. Учасник обласних, всесоюзних мистецьких виставок від 1937, а також конкурсів образотворчого мистецтва в Москві (1944–48). Надавав перевагу монументальній, станковій скульптурі та кераміці в манері соцреалізму. Відновлював скульптурні пам’ятники в Криму, що зазнали руйнувань у період окупації; брав участь в декоративному оформленні громадських місць Криму, Донбасу, Комі АРСР. Окремі роботи С. зберігаються в Сімферопольському художньому музеї, Бахчисарайському історико-культурному заповіднику (АР Крим).
Додаткові відомості
- Основні твори
- фонтан «Татарська дівчина із глечиком» (1940); барельєфи — М. Самокиша (1944), П. Бєлокуренка (1955); погруддя Героя Радянського Союзу М. Байди (1947); пам’ятник «Солдат на могилі батька» (1967); ювілейна тареля «Вітчизняна війна 1940–1945» (1946).
Завантажити статтю
Людина 
