Український державний інститут культурної спадщини
УКРАЇ́НСЬКИЙ ДЕРЖА́ВНИЙ ІНСТИТУ́Т КУЛЬТУ́РНОЇ СПА́ДЩИНИ
Заснований 1995 у Києві як Науково-дослідний інститут памʼяткоохоронних досліджень Міністерства культури України, від 2017 — сучасна назва. Підпорядкований Міністерству культури та стратегічних комунікацій України. Нині в його структурі діють відділи: науково-методичного забезпечення формування Державного реєстру нерухомих памʼяток України; популяризації культурної спадщини та видавничої діяльності; підготовки памʼяткоохоронної документації; містобудівних досліджень та документації; збереження культурної спадщини регіонів; науково-проєктної документації памʼяток; інвестиційних проєктів; служби замовника; бухгалтерського обліку, економіки та звітності; адміністративно-господарський. Основні завдання: розроблення та практична реалізація заходів і методичних рекомендацій у сфері охорони культурної спадщини, зокрема державних програм памʼяткоохоронної діяльності; проєктів консервації, реставрації, регенерації (ревалоризації, реабілітації, пристосування) памʼяток і обʼєктів культурної спадщини; планів управління обʼєктами Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; організації територій історико-культурних заповідників та заповідних територій; історико-містобудівної та науково-проєктної документації (історико-архітектурних опорних планів історичних населених місць, проєктів зон охорони памʼяток культурної спадщини); експертних висновків щодо розміщення обʼєктів нового будівництва і реконструкції у межах історичних ареалів історичних населених місць; облікової документації на памʼятки та обʼєкти культурної спадщини; методичних рекомендацій і наукових обґрунтувань до проєктів нормативно-правових актів з питань охорони, збереження та популяризації культурної спадщини; узагальнення світового та вітчизняного досвіду діяльності у сфері нерухомої культурної спадщини, вироблення нових стратегій і методик, використання з культурно-просвітницькою метою памʼяток культурної спадщини; науково-методична та консультативна допомога установам, організаціям, закладам вищої освіти у проведенні та впровадженні наукових досліджень з питань охорони, збереження та популяризації обʼєктів культурної спадщини. Особливе місце у діяльності Інституту посідає науковий супровід формування Державного реєстру нерухомих памʼяток України та електронних баз даних обʼєктів культурної спадщини, історико-культурних заповідників і заповідних територій, обʼєктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; внесення пропозицій щодо занесення обʼєктів культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини та підготовка номінаційних досьє; проведення моніторингу стану обʼєктів культурної спадщини, дослідницьких експедицій. Співробітники Інституту розробили науково-проєктну документацію щодо визначення меж територій та буферних зон кількох обʼєктів, внесених до Списку всесвітньої спадщини: «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра»; «Деревʼяні храми Карпатського регіону України та Польщі», «Резиденція митрополитів Буковини та Далмації у м. Чернівці»; історико-архітектурні опорні плани з визначенням меж і режимів використання зон охорони памʼяток історичних населених місць України, зокрема Києва, Луцька, Вінниці, Кропивницького, Одеси, Запоріжжя, Чернівців, Херсона, Сум та ін.; проєкти генеральних планів розвитку Національного заповідника «Хортиця», Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», Національного історико-археологічного заповідника «Камʼяна Могила» (коригування), Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Національного заповідника «Херсонес Таврійський» (коригування), Державного історико-культурного заповідника «Тустань» (коригування проєкту меж заповідника) та ін. 2005—16 Інститут видав 10 збірників «Праці Науково-дослідного інституту памʼяткоохоронних досліджень». Серед відомих науковців — В. Вечерський, О. Пламеницька, Ю. Стріленко, О. Харлан, Т. Бобровський. Перший директор — В. Дудкін (1995—2004), від 2024 — А. Палієнко.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Наукові центри 