Український державний інститут культурної спадщини

Визначення і загальна характеристика

УКРАЇ́НСЬКИЙ ДЕРЖА́ВНИЙ ІНСТИТУ́Т КУЛЬТУ́РНОЇ СПА́ДЩИНИ

Заснований 1995 у Києві як Науково-дослідний інститут пам’яткоохоронних досліджень Міністерства культури України, від 2017 — сучасна назва. Підпорядкований Міністерству культури та стратегічних комунікацій України. Нині в його структурі діють відділи: науково-методичного забезпечення формування Державного реєстру нерухомих пам’яток України; популяризації культурної спадщини та видавничої діяльності; підготовки пам’яткоохоронної документації; містобудівних досліджень та документації; збереження культурної спадщини регіонів; науково-проєктної документації пам’яток; інвестиційних проєктів; служби замовника; бухгалтерського обліку, економіки та звітності; адміністративно-господарський. Основні завдання: розроблення та практична реалізація заходів і методичних рекомендацій у сфері охорони культурної спадщини, зокрема державних програм пам’яткоохоронної діяльності; проєктів консервації, реставрації, регенерації (ревалоризації, реабілітації, пристосування) пам’яток і об’єктів культурної спадщини; планів управління об’єктами Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; організації територій історико-культурних заповідників та заповідних територій; історико-містобудівної та науково-проєктної документації (історико-архітектурних опорних планів історичних населених місць, проєктів зон охорони пам’яток культурної спадщини); експертних висновків щодо розміщення об’єктів нового будівництва і реконструкції у межах історичних ареалів історичних населених місць; облікової документації на пам’ятки та об’єкти культурної спадщини; методичних рекомендацій і наукових обґрунтувань до проєктів нормативно-правових актів з питань охорони, збереження та популяризації культурної спадщини; узагальнення світового та вітчизняного досвіду діяльності у сфері нерухомої культурної спадщини, вироблення нових стратегій і методик, використання з культурно-просвітницькою метою пам’яток культурної спадщини; науково-методична та консультативна допомога установам, організаціям, закладам вищої освіти у проведенні та впровадженні наукових досліджень з питань охорони, збереження та популяризації об’єктів культурної спадщини. Особливе місце у діяльності Інституту посідає науковий супровід формування Державного реєстру нерухомих пам’яток України та електронних баз даних об’єктів культурної спадщини, історико-культурних заповідників і заповідних територій, об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; внесення пропозицій щодо занесення об’єктів культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини та підготовка номінаційних досьє; проведення моніторингу стану об’єктів культурної спадщини, дослідницьких експедицій. Співробітники Інституту розробили науково-проєктну документацію щодо визначення меж територій та буферних зон кількох об’єктів, внесених до Списку всесвітньої спадщини: «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра»; «Дерев’яні храми Карпатського регіону України та Польщі», «Резиденція митрополитів Буковини та Далмації у м. Чернівці»; історико-архітектурні опорні плани з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам’яток історичних населених місць України, зокрема Києва, Луцька, Вінниці, Кропивницького, Одеси, Запоріжжя, Чернівців, Херсона, Сум та ін.; проєкти генеральних планів розвитку Національного заповідника «Хортиця», Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», Національного історико-археологічного заповідника «Кам’яна Могила» (коригування), Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Національного заповідника «Херсонес Таврійський» (коригування), Державного історико-культурного заповідника «Тустань» (коригування проєкту меж заповідника) та ін. 2005–16 Інститут видав 10 збірників «Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень». Серед відомих науковців — В. Вечерський, О. Пламеницька, Ю. Стріленко, О. Харлан, Т. Бобровський. Перший директор — В. Дудкін (1995–2004), від 2024 — А. Палієнко.

Завантажити статтю