Юркевич Віктор Дмитрович

ЮРКЕ́ВИЧ Віктор Дмитрович (криптонім — В. Ю.; 26. 12. 1898 (07. 01. 1899), м. Александрополь, нині Ґюмрі, Вірменія — 11. 09. 1939, с-ще Адак, Республіка Комі, РФ) — історик. Учень М. Грушевського. 1917—18 на­вчався на природничому від­ділі фізико-математичного факультету Московського університету, 1918—19 — на історико-філологічному факультеті Київського університету, 1920—21 — на Вищих тимчасових педагогічних курсах, 1921—23 — на факультеті профосвіти (цикл історії України) Київського ІНО. 1923—26 учителював; 1922—34 працював у ВУАН: 1922—33 — спів­робітник По­стійної комісії для скла­да­н­ня історико-гео­графічного словника українських земель, 1925—26 — кандидат в аспіранти, 1926—29 — аспірант, 1929—30 — науковий спів­робітник Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН; 1930—33 — голова Комісії козач­чини, 1926—29 — спів­робітник Комісії історії Лів­обережної України та Комісії старої історії України, 1927—30 — науковий спів­робітник і секретар Комісії нової української історіо­графії (готував до друку твори В. Антоновича і М. Костомарова), 1930—33 — спів­робітник Комісії для ви­учува­н­ня соціально-економічної історії України, 1934 — науковий спів­робітник Історично-архео­графічного ін­ституту. 1929 захистив промоційну працю «Еміграція на схід та залюдне­н­ня Слобожанщини за Б. Хмельницького» (опублікована 1932 в Києві). На­друкував і під­готував у рукописах близько 30-ти праць з історії міст та сіл України, соціально-економічної історії України 17 ст. 1934 після незакон­ного місячного арешту звільнений з ВУАН, під­робляв приватною коректурою, пере­кладом, працював бухгалтером. 12 вересня 1937 заарештований вдруге і засуджений до 10-ти р. таборів. Помер в увʼязнен­ні. Реабілітований 1960.

Завантажити статтю