ПІД­ГО́РНИЙ Анатолій Микола­йович (05. 04. 1932, с. Андрушівка Київської обл., нині місто Бердичівського р-ну Житомирської обл. — 24. 01. 1996, Харків) — фахівець у галузі енергетичного машинобудува­н­ня та водневої енергетики. Доктор технічних наук (1971), професор (1973), академік НАНУ (1995). Заслужений діяч науки і техніки України (1992). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1984). Закінчив Харківський політехнічний ін­ститут (1956), де 1958–71 й працював. 1972–96 — директор Ін­ституту про­блем машинобудува­н­ня НАНУ (Харків, нині Ін­ститут енергетичних машин і систем імені П.). Один із засновників і перший президент Інженерної академії України (від 1991). Основний напрям досліджень — динаміка та міцність машин. За­ймався просторовими нелінійними задачами пластичності та повзучості; роз­робляв теорію руйнува­н­ня елементів машин і споруд. Ґрунтовно ви­вчав елементи кон­струкцій енергетичних машин, що працюють в екс­тремальних умовах (високі температури, тиски швидкості тощо), значні зуси­л­ля були спрямовані на під­вище­н­ня їхньої технічної міцності, праце­здатності та зниже­н­ня металоємності. На основі теоретичних досліджень, проведених П. та його учнями, створено нові методи для роз­рахунку суцільнокованих зварних роторів турбін, фланцевих зʼ­єд­нань, дисків, корпусних елементів, хвостових зʼ­єд­нань, робочих лопаток та інших кон­структивних елементів. Їх використовували, проєктуючи остан­ні поколі­н­ня вітчизняних парових і газових турбін. П. роз­робив фундаментальні основи за­стосува­н­ня водню як палива в енергетичних установках різного при­значе­н­ня; виконав великий обсяг робіт з дослідже­н­ня кон­струкцій і робочих процесів двигунів внутрішнього згоря­н­ня та газотурбін­них двигунів.