Кобільник Лілія Іонівна

КОБІ́ЛЬНИК Лілія Іонівна (03. 03. 1952, м. Стрий Львів. обл.) — хоровий диригент, виконавець у жанрі авторської пісні, педагог. Лауреатка та дипломантка низки всеукр. конкурсів і фестивалів, зокрема «Червона рута» (Запоріжжя, 1991). Закін. Дрогоб. пед. інститут (Львів. обл., 1983; кл. Ю. Корчинського), Львів. консерваторію (1992; кл. Б. Завойського). Учителювала. Від 1988 — у Дрогоб. пед. університеті: від 2004 — доцент кафедри методики муз. виховання і диригування. Водночас у 1980–90-х рр. виступала у складі камер. хорів «Сонорес», «Легенда» у Дрогобичі. Гастролі у Словаччині, Польщі, Німеччині, Угорщині, Канаді, Франції. Авторка бл. 200 пісень на сл. Лесі Українки, В. Стуса, Л. Костенко, М. Матіос, Р. Братуня, Л. Лазурко, К. Луценко, З. Філіпчука, В. Миронюка, Б. Британа, Я. Середницької, М. Шалати та ін. У пісен. творчості, спираючись на традиц. ладоінтонац. основи укр. мелосу і новітні здобутки у жанрі автор. пісні та співаної поезії, створила власний стиль, що базується на орган. поєднанні мелодії з віршем. Найбільшої популярності здобули пісні: «В мені давно ця музика болить», «Я розгубила всі слова» (обидві — сл. Л. Лазурко), «Вечір холодний» (сл. Б.-І. Антонича), «Сибірський романс», «Кажеш, мости» (обидві — сл. І. Сеник), «Циганський романс», «Примадонна» (обидві — сл. М. Матіос), «Втікає літо босоніж» (сл. В. Слапчука), «Я ще прийду» (сл. М. Петренка), «Роде мій», «На все життя» (обидві — сл. Л. Костенко). Досліджує творчість композитора В. Івасюка, пропагує його невідомі фортепіанні та камерно-інструм. твори (авторка сценіч. концерт. композиції «Невідомий Івасюк»; проведена у Львові, Дрогобичі, Чернівцях). Випустила магнітоальбоми та компакт-диски: «Альфреско» (1998), «Доля» (2000), «Свята ніч» (колядки, щедрівки, 2003), «Серце ластівки» (2006). Ред. та упорядниця зб.: «Камерно-інструментальні твори (партитура та голоси)», «Я ще не все тобі сказав», «Фортепіанні твори» В. Івасюка; «Співає студентський хор “Мелодія”: Зб. творів для мішаного хору», «“Свята ніч”: Зб. коляд і щедрівок для мішаного хору» (усі — Дрогобич, 2007).

Завантажити статтю