Пулюй Іван Павлович
ПУЛЮ́Й Іван Павлович (02. 02. 1845, м. Гримайлів, нині с-ще Чортківського р-ну Тернопільської обл. — 31. 01. 1918, Прага) — фізик, електротехнік, перекладач, публіцист, громадський діяч. Дійсний член НТШ (1899). Закінчив Греко-католицьку духовну семінарію у Відні (1869) та філософський факультет Віденського університету (1872), де 1872–74 й працював. 1874–75 — асистент-викладач Військово-морської академії у м. Фіюме (нині Рієка, Хорватія). 1876 у Страсбурзькому університеті (Франція) здобув ступінь доктора філософії з фізики. 1876–83 — асистент і приват-доцент Віденського університету; 1883–84 — консультант і директор фабрики освітлювальних ламп у м. Штайр (Австрія); 1884–1916 — звичайний професор експериментальної та технічної фізики, 1888–89 — ректор Німецької високої технічної школи в Празі. Провадив дослідження у галузі молекулярної фізики та мікроструктури речовини, встановив природу та фундаментальні властивості катодних (1880–82) і Х-променів (1896), започаткував медичну діагностику, отримавши знімки найвищої якості з допомогою газорозрядної трубки власної конструкції (1881). Автор праць з теоретичної і практичної електротехніки, експерт і керівник проєктів побудови великих електростанцій на змінному струмі в Чехії та низки винаходів. Сконструйовані ним апарати були відзначені на всесвітніх виставках у Парижі (1878, 1881) і зберігаються у музеях Парижа та Мюнхена. Ще за життя його внесок у фізику висвітлили відомі Нобелівські лауреати — Ґ.-Й. Ліппман в університетському підручнику (1889, з перевиданнями) та Дж.-Дж. Томсон у монографії (1898). Був почесним членом Віденського електротехнічного товариства.
Наприкінці 1860-х рр. почав видавати духовну літературу для українців рідною мовою. Разом із П. Кулішем (див. Кулішезнавство) працював над перекладом Біблії українською мовою: 1871 видано 4 Євангелія, 1880 — повний текст Нового завіту, 1903 — усієї Біблії («Cьв. Письмо Старого і Нового Завіту», Відень). З метою розбудови системи освіти рідною мовою укладав підручники для гімназій, публікував науково-популярні брошури з фізики та астрономії. 1902 у складі делегації НТШ передав уряду Австро-Угорщини меморіал із вимогою відкриття українського університету у Львові. Автор понад 20-ти публіцистичних статей і брошур з української проблематики, зокрема праці «Ukraina und ihre internationale politische Bedeutung» («Україна і її міжнародне політичне значення», Відень, 1915), у якій аргументував важливість для Європи створення незалежної України. Разом з І. Горбачевським очолив Комітет допомоги українським біженцям і військовополоненим, заснував фонд підтримки навчання української молоді (1914, Прага). За календарем ЮНЕСКО відзначено 1995 Роком Івана Пулюя. Видано «Іван Пулюй. Збірник праць» (К., 1996, за редакцією В. Шендеровського) та «Іван Пулюй. Листи» (Т., 2007, упорядниця О. Збожна). 1995 Тернопільському технічному університету присвоєно ім’я П., 1997 Президією НАНУ засновано премію його імені за дослідження в галузі прикладної фізики. П. встановлено пам’ятники у Гримайлові й Івано-Франківську, названо вулиці та провулки у Гримайлові, Києві, Вінниці, Дніпрі, Івано-Франківську, Львові, Тернополі, містах Бровари (Київська обл.), Городок (Хмельницький р-н Хмельницької обл.), Дрогобич (Львівська обл.), одну з малих планет.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Über die Reibungsconstante der Luft als Function der Temperatur // Wiener Berichte. 1874. Bd. 69; Über einen Schulapparat zur Bestimmung des mechani-schen Wärmeäquivalentes // Annalen der Physik. 1876. Bd. 233; On the Friction of Vapours // Philosophical Magazine. 1878. Vol. 6; Telephon-Signalapparat // Carl’s Rep. f. Physik. 1878. Bd. 14; The Fourth State of Matter. A Refutation // Science. 1880. Vol. 1 (співавт.); Strahlende Elektroden-Materie und der sogenannte vierte Aggregatzustand. Wien, 1883; Radiant Elektrode Matter and the So-Called Fourth State. London, 1889; Ein Telethermometer // Wiener Berichte. 1889. Bd. 98; Über die Entstehung der Röntgen’schen Strahlen und ihre photographische Wirkung // Там само. 1896. Bd. 105; Нові і перемінні звізди. Л., 1901.
Рекомендована література
- Ґайда Р., Пляцко Р. Іван Пулюй (1845–1918): Життєписно-бібліогр. нарис. Л., 1998;
- Нагорняк С., Медюх М. Фізико-технічні ідеї Івана Пулюя. Т., 1999;
- M. F. L’Annunziata. Radioactivity: Introduction and History, From the Quantum to Quarks. Elsevier, 2016;
- Ґайда Р., Пляцко Р. Іван Пулюй. Життя і творчість. Л., 2019;
- Петрик М. Іван Пулюй у вимірі світового науково-технічного прогресу // Вісн. НТШ. 2025. Ч. 71.
Завантажити статтю
Людина 
