ГОРБАЧЕ́ВСЬКИЙ Іван Якович (15. 05. 1854, с. Зарубинці, нині Збараз. р-ну Терноп. обл. — 24. 05. 1942, Прага) — біо­хімік, епідеміолог, політичний діяч. Брат А. Горбачевського. Акад. Чеської АН (1908), АН УРСР (1925). Дійсний член НТШ (1899; голова Матем.-природопис.-лікар. секції 1911–18). Орден Залізної Корони (1898). Закін. Віден. університет (1876, д-р медицини). Працював у ньому; 1883–1917 — у Карловому університеті (Прага): над­звичай., звичай. проф. лікар. хімії, декан мед. факультету (1889, 1894, 1904, 1911), ректор (1902–03), засн. і дир. Ін­ституту фізіол. хімії при університеті. 1906–17 — чл. і голова Найвищої сан. ради Австрії, від 1908 — чл. Австр. палати панів, 1917–18 — міністр нар. здоровʼя Австро-Угорщини. 1918 брав участь у діяльності Укр. парламент. ре­презентації, зокрема у нараді щодо нац. держ. самови­значе­н­ня Сх. Галичини. Один із засн. УВУ у Відні, проф. хімії і ректор (1923–24, 1931–35) УВУ у Празі. Провів зʼ­їзди укр. вчених (1926, 1932), очолював Укр. академ. комітет у Празі. Спів­засн. і голова товариства «Музей визвольної боротьби України» (1924–35). Досліджував результати роз­кладу альбуміноїдних тіл під впливом соляної кислоти; вперше синтезував сечову кислоту (1882), довівши, що в організмах вона утворюється з нуклеїнових кислот; роз­робив новий метод синтезу креатиніну (1886), волюмометр. метод ви­значе­н­ня азоту в сечі та метод ви­значе­н­ня білків і пуринових основ; від­крив фермент ксантиноксидазу (1891). Одним із перших встановив та ви­окремив амінокислоти як складову білків. Написав 4-том. курс «Lékařská chemie ve čtyřech dílech» (1904–08), курс «Органічна хемія» (т. 1, Прага, 1924). Роз­робляв укр. хім. термінологію, ви­ступав із публікаціями з питань епідеміології, нар. гігієни, судової медицини. 2004 за календарем ЮНЕСКО від­значали роком Г. У Львові на­звано вулицю іменем Г., Терноп. мед. ін­ституту присвоєно його імʼя.