Ясинський Антон Микитович

ЯСИ́НСЬКИЙ Антон Микитович (22. 09(04. 10). 1864, с. Межиріч Канівського пов. Київської губ., нині Черкаського р-ну Черкаської обл. — 13. 11. 1933, Москва) — історик. Брат М. Ясинського. Доктор історичних наук (1901), професор (1896), член Чеської АН (1907), академік АН Білорусі (1928). Закінчив 1-у гімназію (1884) та Університет св. Володимира у Києві (1888), де був залишений для під­готовки до професорського зва­н­ня (учень Ф. Фортинського, В. Антоновича, В. Ікон­никова). Захистив магістерську дисертацію «Падение земского строя в чешском государстве (X—XIII вв.)» (К., 1895; премія імені О. Котляревського Санкт-Петербурзької АН), докторську дисертацію «Очерки и ис­следования по социальной и экономической истории Чехии в средние века» (Юрьев, 1901; премія імені М. Ломоносова Санкт-Петербурзької АН). Працював у Київському кадетському корпусі (1890—93) і приватній жіночій гімназії; від 1895 — приват-доцент Університету св. Володимира; від 1896 — екс­траординарний, від 1901 — ординарний професор Юрʼєвського університету (нині м. Тарту, Естонія); 1911—19 — директор Московського педагогічнго ін­ституту; водночас від 1912 — приват-доцент Московського університету; 1920—22 — професор Московського археологічного ін­ституту; 1922—28 — професор Білоруського університету; 1929—33 — науковий спів­робітник Ін­ституту історії АН Білорусі (обидва — Мінськ). Основні наукові праці присвячено середньовічній історії Чехії. Під­креслював негативні наслідки німецької середньовічної колонізації Чехії і само­стійність її соціально-економічного роз­витку. Ви­вчав історію великого землеволоді­н­ня у Білорусі, роз­крив механізм економічного росту маєтків і роз­шире­н­ня земельного фонду феодалів.

Завантажити статтю