Іконников Володимир Степанович

ІКО́Н­НИКОВ Володимир Степанович (09(21). 12. 1841, Київ — 26. 11. 1923, там само) — історик, джерело­знавець. Дядько М. Белелюбського. Академік РАН (1914), ВУАН (1921). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1865), де був залишений для під­готовки до професор. зва­н­ня на каф. рос. історії. Працював у київ. (1865–66) і одес. (1867–69) г-зіях, Харків. університеті (1866–67). У 1867 в Новорос. університеті (Одеса) захистив магістер. дис. «Максим Грек», 1869 — доктор. дис. «Опыт ис­следования о культурном значении Византии в рус­ской истории». Від 1869 — в Університеті св. Володимира: від 1870 — екс­траординар., від 1871 — ординар., від 1892 — засл. проф., водночас 1877–80 і 1883–87 — декан істор.-філол. ф-ту, 1873–1913 — гол. ред. «Университетских известий», 1889–1904 — голова бібліотеч. комісії; 1878–89 — зав. Вищих жін. курсів. Один із засн. (1873) і голова (1874–77, 1893–95) Істор. товариства Нестора-літописця, голова (від 1904) Київ. археогр. комісії, за­ступник голови (від 1910) Київ. товариства охорони памʼяток старовини та мистецтва. Автор низки історіогр. і джерело­знав. дослідж., що висвітлюють про­блеми методології історії, теор. й конкрет. джерело­знавства, методику опрацюва­н­ня різних видів джерел, пита­н­ня архівістики, музеє- та бібліотеко­знавства, зокрема «Опыт рус­ской историо­графии» (К., 1891–92, т. 1, кн. 1–2; 1908, т. 2, кн. 1–2; 3-й т. не опубл., зберігається у С.-Петербур. філії архіву РАН). Історії України присвяч. кн. «Киев в 1654–1855 гг. Исторический очерк» (К., 1904), «Крестьянское движение в Киевской губернии в 1826–1827 гг. в связи с событиями того времени (по архивным материалам)» (С.-Петербург, 1905). Серед ін. праць — «Скептическая школа в рус­ской историо­графии и ее противники» (К., 1871), «Губернские ученые архивные комис­сии (1884–1890)» // «Университетские известия», 1891, № 12, «Історичні порт­рети» (К., 2004).

Завантажити статтю