Тора

ТО́РА (Мойсеєве п’ятикнижжя) — основна священна книга в юдаїзмі, яку вважають втіленням необмеженої божественної мудрості. Усі інші сакральні тексти є лише коментарями до п’ятикнижжя. Читання сувою Т. — ключовий момент літургії юдаїзму. У книжному вигляді вона входить до складу Єврейської Біблії (Танаху — абревіатура слів Т., Невіїм, Ктувім — П’ятикнижжя, Пророки, Писання). Проте решту книжок Біблії сприймають лише як додатки, що пояснюють Т. Поряд із Біблією основи віровчення юдаїзму подано також у текстах талмудичного корпусу. Останній містить у собі повчання мудреців, їхні слова є Усною Т. — переданням, яке Господь дав пророку Мойсею на горі Синай. Талмудичний корпус складається з Мішни — зібрань думок мудреців 1–2 ст. щодо норм релігійного закону; Палестинського і Вавилонського Талмудів — тлумачення текстів Мішни, доповненого відступами, присвяченими питанням теології, етики і передань про біблійних героїв та мудреців. Ці тексти створено головним чином у 3–4 ст. У 7–8 ст. піддавали редагуванню та доповненню Мідраши — зібрання тлумачень мудрецями біблійних текстів, укладених одночасно з Талмудами. 

Головним твором згаданого корпусу є Вавилонський Талмуд. Саме обізнаність у ньому дає людині можливість стати поважним тлумачем божественного закону та духовним наставником — рабином. Тексти талмудичного корпусу супроводжують розлогі коментарі. Їхнє створення триває і у наші дні. Це найбільший за обсягами написаного жанр рабинської письменності. За своїм змістом рабинські твори поділяють на галаху і агаду. Галаха — традиційне юдейське право, зібрання законів, заповідей та приписів, що регламентують всі напрями діяльності людини. Агада — теологічні, етичні та філософські повчання, а також історичні перекази і легенди. Згідно з Талмудом, Т. містить 613 заповідей: 248 вимагають відповідних дій, 365 забороняють щось робити. До кожної з них додано низку рабинських заборон і вказівок, обов’язкових для виконання вірянами. У межах окремих громад і регіонів законодавчі норми впорядковані та суворо виконуються. Натомість в інтелектуальному та морально-етичному поясненні сенсу сакральних текстів панує широка свобода. Суттєві розбіжності думок у цій царині зазвичай не стають приводом для серйозного конфлікту. 

Головним обов’язком благочестивої людини вважають вивчення Талмуду та інших рабинських творів, що вимагають творчого підходу. Вітається винахід нових тлумачень та узагальнювальних ідей, високо шанують потужний розум. У творах талмудичного корпусу Господь описаний як могутній цар та люблячий батько, відповідно Всесвіт зображений як велика держава. Підданцями у ній є всі творіння: люди, янголи, тварини, рослини, мінерали, зірки тощо. На відміну від інших істот, люди також є дітьми Творця. 

Окремою складовою віровчення юдаїзму виступають містичні твори. У них викладають/відображують таємниці потойбічного світу, буття душі та сенсу богослужіння. Деякі з них містять магічні знання. Найбільш потужною течією єврейської містики є Кабала. Вона поєднує вчення ранньої єврейської містики зі здобутками середньовічної філософії. У новий час розповсюдилася традиція вважати Кабалою всю єврейську містику. Вона також називається таємною Т. (Торат га-Сод). Кабала зображає божество як недосяжну розуму незакінченість. Її еманації (сфірот) утворюють вищу сутність, за образом і подобою якої була створена людина. Структура душі останньої є зменшеною копією світу сфірот, тому здатна з ним взаємодіяти. У Кабалі отримало розвиток вчення про перевтілення душ, згодом визнане майже всіма течіями юдаїзму.

Завантажити статтю