Сизоненко Ірина Григорівна
СИЗО́НЕНКО Ірина Григорівна (09. 07. 1955, м. Дніпродзержинськ, нині Кам’янське Дніпропетровської обл.) — мистецтвознавиця, графік. Доктор наук гуманістичних (2023). Членкиня НСХУ (1988), Товариства істориків мистецтва (2025, Польща). Закінчила Київський художній інститут (1978; викладачі Л. Міляєва, Ю. Асєєв, В. Чебаник); здобула докторат у Люблінському католицькому університеті (Польща, 2023). Працювала викладачем теорії та історії образотворчого мистецтва художньої школи та музичного училища в Дніпродзержинську (1978–92); консультантом з питань промислової естетики та дизайну ВО «Азот» (1992–96), з питань культури та мистецтва Польсько-української Придніпровської агенції розвитку регіону (1996–99); консультантом Українсько-польського центру Університету імені А. Нобеля (2001–04); директором Музею цього ж університету (2004–11); директором Українсько-польського центру Університету митної справи та фінансів (2011–18; усі нині — Дніпро). Відтоді — на творчий роботі. Авторка низки публікацій у журналах «Образотворче мистецтво» («Пейзажі В. Жугана», 1981, № 3; «Емалі О. Бородая», 1989, № 6; «Графіка “Нової хвилі”», 1991, № 5), «Українська культура» («Авангард легалізовано», 1990, № 9), «Вітчизна» («Вікно, відчинене навстіж», 1991, № 10), «Нові дні» («Володимир Кабаченко», 1992, січень; «Сучасне мистецтво України», 1996, травень), «Roczniki Humanistyczne. Towarzystwo Naukowe KUL» («Obrazy Stanisłaa Żukowskiego», 2022, т. 70, zeszyt 4), а також книги «Stanisław Żukowski» (1875–1944). Czas prawdy» (Люблін, 2025); співавторка видання «Рушії індустріального прогресу» (Х., 2017). Сценаристка й режисерка відеофільмів «Reflection» (1996) «Літо павуків (1997). Створює роботи в оригінальній техніці пера, дерев’яних паличок і туші, деколи до своїх творів додає акварельні підмальовки. Інтелектуальне трактування й асоціативне відображення образу в С. реалізується у раціонально побудованих композиціях. Малюнок у неї тонкий, вправний. Основна тема творчості — Україна, доля українського народу, сучасне життя суспільства. Учасниця всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставок від 1989. Персональні — у Дніпродзержинську (1994), Дніпропетровську (нині Дніпро, 1995–96, 1999, 2000, 2002, 2015), Абу-Дабі (1995), Києві (1998, 2000, 2003), Кельце (2000), Новому Сончі (2007–08; обидва — Польща), Харкові (2016), Люблені (2019, 2021, 2023). Деякі роботи С. зберігають у Національному музеї Т. Шевченка (Київ), Дніпровському й Сумському художніх музеях, Регіональному музеї імені Я. Петера в Томашові-Любельському (Польща), Культурній фундації Абу-Дабі.
Додаткові відомості
- Основні твори
- графічні серії — за мотивами роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита» (1988–89), «Історія великої слов’янської ріки» (1991), «По кігтю лева» (1994–95); «Пам’яті голодомору 1932–33 р.», «Вічна молитва» (обидва — 1989), «Зірка Різдва» (1991–92), «Президент ОАЕ шейх Заїд ібн Султан Аль Нахайян» (1995), «Нічні коти все знають» (1998), «Рух до неба» (2002), «Мов зачарований стоїть Бахчисарай», «Берег Марії», «Rendez-vous» (усі — 2012), «Зоряний шлях Бруно Шульца» (2015), «Млин в Руді Журавецькій» (2023), «Чапля», «У лабіринті пам’яті», «Розставання», «Я можу летіти» (усі — 2024); проєкт «Кардіограма Бруно Шульца» (2015).
Рекомендована література
- Блюміна І. З вірою в світле майбутнє // Нові дні. 1993, берез.;
- Художники Дніпропетровщини: Альбом. Дн., 2004;
- Noty o autorach. Iryna Syzonenko // Akcent. 2020. № 159.