Шнякін Володимир Миколайович

ШНЯ́КІН Володимир Микола­йович (28. 11. 1936, Москва — 26. 03. 2012, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — фахівець у галузі ракетно-космічної техніки. Син М. Шнякіна. Кандидат технічних наук (1997). Державні премії СРСР (1990) та України в галузі науки і техніки (2012). Повний кавалер ордена «За заслуги». Державні нагороди СРСР. Закінчив Дні­пропетровський університет (1958). Від­тоді працював у КБ «Пів­ден­не» (Дні­пропетровськ), де про­йшов шлях від інженера до начальника від­ділу (1979—87), за­ступника головного кон­структора двигун­ного КБ (1987—94), головного кон­структора КБ із рідин­них ракетних двигунів (1994—2002), за­ступника генерального кон­структора, головного кон­структора КБ рідин­них і твердопаливних ракетних двигунів (2002—12). Зробив значний внесок у роз­робле­н­ня двигунів для всіх ракет КБ, зокрема ракет-носіїв «Зеніт», «Циклон», у створе­н­ня виробничої та ви­пробувальної бази ракетних двигунів та їхніх агрегатів, у забезпече­н­ня праце­здатності камер згоря­н­ня рідин­них ракетних двигунів. Дослідже­н­ня стійкості процесів горі­н­ня палива, проведені ним під час роз­робки камер згоря­н­ня рідин­них ракетних двигунів, ви­значили роз­робле­н­ня та впровадже­н­ня принципово нових схем охолодже­н­ня та елементів сумішо­утворе­н­ня, що забезпечило високу економічність і стійкість робочого процесу в камерах згоря­н­ня та газогенераторах рідин­них ракетних двигунів при сут­тєвому під­вищен­ні надійності, ресурсу й енергетичних характеристик.

Завантажити статтю