Ь

Ь — тридцять перша літера української абетки. Є в інших алфавітах, створених на основі слов’яно-кириличної графіки. Називають «м’який знак», «знак пом’якшення». Не передає жодного звуку, слугує для позначення пом’якшення попереднього приголосного або (рідше) роздільної вимови приголосного та йотованого голосного. Буває велика й мала, має рукописну та друковану форми. За накресленням — це дещо видозмінена кирилична літера «ь» («єрик»), що походить від глаголичного знака. У давньоукраїнській графіці мала варіанти написання, зумовлені типом письма та належністю писаря до певної писемної школи. Від 16 ст. з’являється друкована форма. Не мала числового значення й передавала редукований голосний звук переднього ряду, близький до е, а в кінці слів — м’якість попереднього приголосного. Правилам уживання ь в «Українському правописі» присвячено цілий розділ. 1993 місце в абетці було змінено: з останнього на третє з кінця.

Завантажити статтю