ЯНІ́В Ян (Janów Jan; 22. 11. 1888, с. Мошківці, нині Калуського р-ну Івано-Франківської обл. — 17. 12. 1952, м. Краків, Польща) — польський мово­знавець. Доктор філології (1925), професор (1927), дійсний член Польської АН (1946). Закінчив Львівський університет (1913). Під час 1-ї світової війни потрапив у російський полон; працював професором Львівського (1923–45) та Яґел­лонського (Краків, 1945–52) університетів. Досліджував українські діалекти, українсько-польські та українсько-румунські мовні контакти. Автор обʼємних перед­мов до ви­дань «Żywot Barlaama i Jozafata» С.-Я. Пі­скорського (1935) та «Ewangeliarz z początku XVI w.» Я. Сандецького-Малецького (1947). Збірку польових нотаток Я. від­редагував Я. Ріґер і уклав у «A Lexical Atlas of the Hutsul Dialects of the Ukrainian Language» («Лексичний атлас гуцульських говірок української мови», Гарвард, 1996); він також від­редагував і під­готував до друку словник гуцульського діалекту Я. — «Słownik huculski» (Kraków, 2001).