Я

Я — тридцять третя літера української абетки. Є в інших алфавітах, створених на основі слов’яно-кириличної графіки. Назву літери «я» вживають як іменник середнього роду. Буває велика й мала, має рукописну й друковану форми. За походженням складається з двох кириличних літер — «#» (юс малий) і «"» (йотоване а). У давньоукраїнській графіці мала варіанти написання, зумовлені типом письма та належністю писаря до певної писемної школи. Від 16 ст. з’являється друкована форма. У сучасній українській мові на початку слова, після голосних, апострофа, а також зрідка після й та ь позначає звукосполуку [йа]; після приголосних відповідає звукові [а], вказуючи на їх пом’якшення. Правилам вживання на письмі я та інших йотованих присвячено окремі параграфи «Українського правопису». В українській мові ця літера відповідає окремому слову (особовий займенник «я»). Нині використовують у класифікаційному поділові зі значенням «тридцять третій»: пункт «Я» розділу А. При цифровій нумерації вживають як додаткову диференційну ознаку, коли низка предметів має однаковий номер: шифр № 45-я тощо.

Завантажити статтю