Савченко Віктор Володимирович

СА́ВЧЕНКО Віктор Володимирович (20. 01. 1928, Київ — 05. 11. 2003, там само) — архітектор. Доктор архітектури (1983), професор (1984). Член НСАУ (1953; у 1974–79 — заступник голови). Дійсний член Української академії архітектури (1992). Заслужений архітектор УРСР (1985). Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (1950). Працював 1950–53 в інституті «Київметропроєкт»; 1953–69 — в Академії архітектури УРСР (Київ); 1956–69 — у Київському зональному НДІ експериментального проєктування; 1969–71 — завідувач кафедри інтер’єру та обладнання, 1971–83 — завідувач кафедри основ архітектури, 1990–97 — завідувач кафедри малюнку та живопису, 1985–90, 1997–99 — професор Київського університету будівництва і архітектури; 1986–89 — завідувач кафедри архітектурного проєктування, керівник навчально-творчої майстерні архітектурного проєктування Київського художнього інституту. Був керівником творчої архітектурної майстерні «Віктор Савченко» НСАУ (від 1991). Наукові дослідження присвячені проблемам архітектури громадських будівель, зокрема багатоцільових великопрольотних залів. Серед реалізованих проєктів у складі авторських колективів — житлові будинки на вулиці Московська (нині Князів Острозьких), № 3 (1953) та на вулиці Б. Грінченка, № 8 (1954), приміський вокзал і підземний вестибюль станції метро «Вокзальна» (1955), мотель-кемпінг «Пролісок» на Святошино (1975), санаторій «Жовтень» у Конча-Заспі (1974) у Києві, школа на 964 учні у м. Краматорськ Донецької обл. (1961), готелі «Чорне море» в Одесі (1977) та «Мир» у Харкові (1977–79). Займався також живописом.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю