Щ

Щ — тридцята літера української абетки. Є в інших алфавітах, створених на основі слов’яно-кириличної графіки, однак немає у білоруській абетці. Назву літери «ща» вживають як іменник середнього роду. Буває велика й мала, має рукописну й друковану форми. За накресленням — це дещо видозмінена кирилична літера «m» («шта»), запозичена з глаголиці. У давньоукраїнській графіці мала варіанти написання, зумовлені типом письма та належністю писаря до певної писемної школи. Від 16 ст. з’являється друкована форма. У сучасній українській мові позначає сполучення глухого фрикативного передньоязикового шиплячого приголосного звука [ш] і передньоязикового шумного глухого [ч], що за способом творення зараховують до африкат. Може бути твердим та напівпом’якшеним. Нині використовують у класифікаційному поділові зі значенням «тридцятий»: пункт «Щ» розділу А. При цифровій нумерації вживають як додаткову диференційну ознаку, коли низка предметів має однаковий номер: шифр № 35-щ тощо. При словозміні чергується з с: простити–прощу, прощення.

Завантажити статтю