Ч

Ч — двадцять восьма літера української абетки. Є в інших алфавітах, створених на основі слов’яно-кириличної графіки. Назву літери «че» вживають як іменник середнього роду. Буває велика й мала, має рукописну й друковану форми. За накресленням — це видозмінена кирилична літера «ч» («черв»), що походить від відповідного глаголичного знака. У давньоукраїнській графіці мала варіанти написання, зумовлені типом письма та належністю писаря до певної писемної школи. Від 16 ст. з’являється друкована форма. У сучасній українській мові позначає передньоязиковий шумний глухий звук, буває твердим та напівпом’якшеним. За способом творення — африката. Може бути подовженим у позиції після голосного: сторіччя. При словозміні чергується з к — гак–гачок та т — летіти–лечу, пекти–печу. У старослов’янській кириличній писемності мала числове значення «дев’яносто». У класифікаційному поділові виступає зі значенням «двадцять восьмий»: пункт «Ч» розділу А. При цифровій нумерації використовують як додаткову диференційну ознаку, коли низка предметів має однаковий номер: шифр № 17-ч тощо. Вживають у скороченнях: ч. (частина); абревіатурах (ЧАЕС).

Завантажити статтю