Харина Андрій Михайлович

ХАРИ́НА Андрій Михайлович (05. 02. 1951, м. Карлсруе, Німеч­чина) — український художник у Канаді. Правнук Андрія і Марії Лівицьких, Петра Івановича Холодного, онук Петра Петровича Холодного і Н. Лівицької-Холодної. Закінчив Онтарійський коледж мистецтва і дизайну (Торонто, 1972). 1957 пере­їхав до США, де мешкали батьки його мами Л. Холодної. До школи ходив у Йонкерсі (шт. Нью-Йорк). Учителі від­разу помітили здібності хлопчика до малюва­н­ня і повсякчас залучали до різних проєктів. Згодом родина виїхала до Торонто (Канада). Творчий доробок Х. тематично і стилістично роз­маїтий: малює порт­рети, натюрморти, краєвиди, жанрові картини, пише ікони. Працює у техніках олії, яєчної темпери, акрилу. Упродовж карʼєри писав у різних стилях — реалізму, сюр­реалізму, кубізму, напів­абстрактності, але завжди був на шляху пошуку власного почерку. Художник творить естетичні звʼязки між речами і людьми, між природним і духовним началами, що є поштовхом до глибин­ного осмисле­н­ня важливих філософських про­блем. Його монументальна іконо­графія творена в неовізантійському стилі. 1970 вперше намалював ікону олією, яку побачив кардинал Йосиф Сліпий і виявив бажа­н­ня купити. Найві­доміша ікона — «Оранта» (1988; зберігається в українській католицькій церкві Пресвятої Трійці в Кергонксоні, шт. Нью-Йорк). Автор ікон «Святий Юрій» (1989), «Христос-Пантократор» (1990), «Богородиця Милува­н­ня» (1991). Особливістю іконопису Х. є позірна статика, глибокий спокій, лаконізм і динамізм композиції, вловлюється внутрішня вібруюча енергія, екс­пресія кольорів, духовна напруга образів, по­стійний рух. Вагоме місце у творчості посідають порт­рети: «Автопорт­рет із серпиком місяця» (1980), «Пісня ворони» (1991), яка є багатосемантичним автопорт­ретом зі складною символікою, «Катерина» (1984). Митець любить зі­ставляти протилежності: гострі й округлі форми, горизонтальні і вертикальні лінії, важкі і легкі предмети, теплі і холодні кольори («Генеза», «Парасоля», 1999). Картина «Дівчинка з ляльками» — видатна за стилістикою, гармонійною композицією і кольоровим ладом. У натюрмортах, символічно-містичних картинах, краєвидах художник спри­ймає звичайні, повсякден­ні предмети не як функціональні речі. На його полотнах парасолі, лампи, груші, цитрини тощо набувають нового естетичного значе­н­ня і служать не для побутових потреб, а несподівано потрапляють в епіцентр філософських роз­думів про вічні основи буття. Професійну ви­ставкову діяльність Х. роз­почав 19 грудня 1982, коли Обʼ­єд­на­н­ня мистців українців в Америці в Нью-Йорку показало його твори разом із полотнами П. Холодного-старшого і П. Холодного-молодшого. 1983 брав участь у груповій ви­ставці студентів Онтарійського коледжу мистецтва і дизайну, 1988 — у тематичній ви­ставці «Ікони і релігійний живопис» в Канадсько-Українській мистецькій фундації (обидві — Торонто). Ви­ставка «Три поколі­н­ня Холодних» від­булася в Українському музеї (2001, Нью-Йорк), в результаті чого випущено каталог картин династії українських художників Холодних. Х. бере активну участь у ви­ставках і мистецькому житті Торонто, мав 4 персональні ви­ставки в Публічній бібліотеці (1998, 2000, 2013, 2015). На ви­ставці «Артсфест» одержав нагороду в категорії «найкращої картини» за полотна «Пісня ворони» (1994) та «Парасоля» (1999).