Харина Андрій Михайлович

ХАРИ́НА Андрій Михайлович (05. 02. 1951, м. Карлсруе, Німеччина) — український художник у Канаді. Правнук Андрія і Марії Лівицьких, Петра Івановича Холодного, онук Петра Петровича Холодного і Н. Лівицької-Холодної. Закінчив Онтарійський коледж мистецтва і дизайну (Торонто, 1972). 1957 переїхав до США, де мешкали батьки його мами Л. Холодної. До школи ходив у Йонкерсі (шт. Нью-Йорк). Учителі відразу помітили здібності хлопчика до малювання і повсякчас залучали до різних проєктів. Згодом родина виїхала до Торонто (Канада). Творчий доробок Х. тематично і стилістично розмаїтий: малює портрети, натюрморти, краєвиди, жанрові картини, пише ікони. Працює у техніках олії, яєчної темпери, акрилу. Упродовж кар’єри писав у різних стилях — реалізму, сюрреалізму, кубізму, напівабстрактності, але завжди був на шляху пошуку власного почерку. Художник творить естетичні зв’язки між речами і людьми, між природним і духовним началами, що є поштовхом до глибинного осмислення важливих філософських проблем. Його монументальна іконографія творена в неовізантійському стилі. 1970 вперше намалював ікону олією, яку побачив кардинал Йосиф Сліпий і виявив бажання купити. Найвідоміша ікона — «Оранта» (1988; зберігається в українській католицькій церкві Пресвятої Трійці в Кергонксоні, шт. Нью-Йорк). Автор ікон «Святий Юрій» (1989), «Христос-Пантократор» (1990), «Богородиця Милування» (1991). Особливістю іконопису Х. є позірна статика, глибокий спокій, лаконізм і динамізм композиції, вловлюється внутрішня вібруюча енергія, експресія кольорів, духовна напруга образів, постійний рух. Вагоме місце у творчості посідають портрети: «Автопортрет із серпиком місяця» (1980), «Пісня ворони» (1991), яка є багатосемантичним автопортретом зі складною символікою, «Катерина» (1984). Митець любить зіставляти протилежності: гострі й округлі форми, горизонтальні і вертикальні лінії, важкі і легкі предмети, теплі і холодні кольори («Генеза», «Парасоля», 1999). Картина «Дівчинка з ляльками» — видатна за стилістикою, гармонійною композицією і кольоровим ладом. У натюрмортах, символічно-містичних картинах, краєвидах художник сприймає звичайні, повсякденні предмети не як функціональні речі. На його полотнах парасолі, лампи, груші, цитрини тощо набувають нового естетичного значення і служать не для побутових потреб, а несподівано потрапляють в епіцентр філософських роздумів про вічні основи буття. Професійну виставкову діяльність Х. розпочав 19 грудня 1982, коли Об’єднання мистців українців в Америці в Нью-Йорку показало його твори разом із полотнами П. Холодного-старшого і П. Холодного-молодшого. 1983 брав участь у груповій виставці студентів Онтарійського коледжу мистецтва і дизайну, 1988 — у тематичній виставці «Ікони і релігійний живопис» в Канадсько-Українській мистецькій фундації (обидві — Торонто). Виставка «Три покоління Холодних» відбулася в Українському музеї (2001, Нью-Йорк), в результаті чого випущено каталог картин династії українських художників Холодних. Х. бере активну участь у виставках і мистецькому житті Торонто, мав 4 персональні виставки в Публічній бібліотеці (1998, 2000, 2013, 2015). На виставці «Артсфест» одержав нагороду в категорії «найкращої картини» за полотна «Пісня ворони» (1994) та «Парасоля» (1999).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю